У Київському театрі оперети — прем’єра. Це вистава «Таке єврейське щастя» (за п’єсою О. Каневського «Му name іs Many», музика І. Поклада, вірші О. Вратарьова). Десять років тому спектакль ішов у цьому театрі — і років чотири, як зник з афіші.
Режисер і тодішньої, і нині відновленої вистави — народний артист України Сергій Сміян. На його загальному рахунку майже 50 постановок, 20 із яких ішли на сцені столичної оперети. Яким Сергій Костянтинович бачив «єврейське щастя» на рубежі 90-х — і яким побачив його на початку нового століття? Про що дозволяли розповідати режисерові «ті» часи (розвал Союзу, прагнення євреїв виїхати і труднощі з візою), а про що вимагали промовчати (Бабин Яр)? Про що час вимагає вести мову сьогодні? До чого автори спектаклю прагнуть привернути увагу глядача нині?
Людська доля: від страшного вересня 1941-го, коли було розстріляно сотні тисяч євреїв Києва, і до проблеми «їхати—не їхати» післявоєнних років. Ось глобальна тема вистави в нинішній постановці. До речі, проблема виїзду не втратила актуальності й у наші дні. Нині вона близька не лише єврейському народу, а й людям інших національностей. Їхати чи не їхати, залишати Батьківщину чи не залишати? Якщо так, то заради чого? Ось те, про що вистава пропонує знову замислитися.
Дія розгортається в Одесі, що, звісно, передбачає особливий колоритний гумор. Так от, маленький, але багатонаціональний одеський дворик, у якому на всіх одні клопоти й проблеми. Акценти, коми й крапки розставлені режисером так, що глядач ні на мить не відривається від того, що відбувається на сцені, сміється і плаче разом з героями.
Яке воно, єврейське щастя, ми бачимо на прикладі долі головної героїні вистави баби Мані (народна артистка України Тамара Тимошко), її доньки Тези і онучки Марини. Саме заради Марини баба Маня надумала залишити Батьківщину і поїхати до Ізраїлю. «Таке єврейське щастя!» — резюмує вона. Хоча очевидно: таке «щастя» національної приналежності насправді не має. Чим єврейське щастя відрізняється від українського, російського? Навряд чи знайшлася б хоч одна, хоч маленька, відмінність. Утім, хто знає?
