КАДРИль ОКСАМИТОВОГО СЕЗОНУ

«Танцюють усі!» — фраза героя фільму «Іван Васильович змінює професію». Водночас вона точно характеризує ситуацію, яка нині складається в Україні.

Спершу «затанцювали» ціни на споживчому ринку. А тепер танцюють «кадри» — чиновники різномастого калібру.

Країна, попри «мертвий сезон», в очікуванні: хто наступний поповнить лави відставників? Політологи натомість пробують зрозуміти логіку кадрових перестановок і скрупульозно підраховують бали, які набрали головні діючі особи на українській політичній арені — Президент і Прем’єр-міністр. Тим паче, новий модний цьогорічний танець — КАДРИль ОКСАМИТОВОГО СЕЗОНУ — далекий до завершення.

відкрився для структур, наближених до влади.

Той, хто спровокував ціновий обвал на споживчому ринку, ніколи не думав про усі наслідки такого кроку. Однак вирахувати головного «героя», попри сотні кримінальних справ, порушених Генпрокуратурою, буде неможливо. Зрозуміло одне: у «жертву» принесуть колишнього аграрного віце-прем’єра Леоніда Козаченка. Але не за те, що Україна минулого року експортувала 12 мільйонів тонн зерна, а може, й більше, а тому, що бізнесові структури могли завадити блискуче розіграній «комбінації»: отримати назад податок на додану вартість за зерновий експорт, а нині — не сплачувати його за імпорту 2,5 мільйона тонн хліба. Таким «золотом» ділитися не хочеться ні з ким. Тим паче, з відставним аграрним «генералом».

Окрім того, і це чи не найважливіше, кошти потрібні на виборчу кампанію наступного року. Отож, скоріше за все, до імпортних зернових ресурсів матимуть доступ ті, хто погодився частину коштів внести у передвиборний фонд кандидата від владних структур. А це означає, що влада зробила висновки з парламентських виборів.

З другого боку, цінова криза дала змогу провести чистку кадрів. Особливо — місцевих, щоб не обростали «мохом», щоб не дрімали напередодні передвиборних баталій, а готували грунт для успішного «волевиявлення» електорату.

Щоправда, важко однозначно оцінити усі кадрові перестановки, які відбулися цими днями. Скажімо, від заміни Теофіла Бауера на Михайла Романіва задоволеними залишилися обидва антагоністи — «Наша Україна» і об’єднані соціал-демократи. Не вельми переживають вони і втрату посади глави Полтавської облдержадміністрації Євгеном Томіним, який так і не зумів знайти себе на Полтавщині.

А от із новим керівником виконавчої структури Дніпропетровщини Володимиром Яцубою не все так просто. Він ніколи не належав до якоїсь одної політичної сили. Останній перший секретар Дніпропетровського міськкому КПУ був народним депутатом першого скликання. Після закінчення каденції того складу Верховної Ради повернувся у Київ, після перемоги на президентських виборах Леоніда Кучми, на посаду першого заступника глави адміністрації Президента України, курирував кадрове управління. Останні роки був «государевим оком» в урядах Анатолія Кінаха та Віктора Януковича. З останнім, як мовиться, вони не зійшлися характерами: протистояння тривало майже рік. У цьому протистоянні «смертю хоробрих поліг» інститут державних секретарів. І от нарешті мрія Віктора Януковича здійснилася: Володимир Яцуба залишив непривітні стіни Кабміну і повернувся у Дніпропетровськ. Проте, на думку оглядачів, не лише розчищати «авгієві конюшні» у себе на малій батьківщині, а й наглядати за сусідами —донеччанами.

Власне, за всіма ознаками, кадрові перестановки у вищих ешелонах виконавчої влади лише розпочалися. Підтвердження цьому — поява на посаді міністра Кабінету Міністрів коодинатора парламентської більшості Анатолія Толстоухова. Отже, українська політична дійсність успішно спростовує знамените твердження про те, що двічі в одну воду ввійти не можна. Анатолій Толстоухов уже виконував обов’язки міністра «двору» в епоху прем’єрства Валерія Пустовойтенка. Оглядачі сходяться на думці, що земляцьке начало — новий міністр Кабінету Міністрів, як і його шеф, розпочинав своє кар’єрне сходження на Донеччині — сприятиме пошуку компромісів між керівником виконавчої гілки влади і керівником урядового апарату.

Щоправда, триває перепризначення кадрів «другого» ешелону. Зокрема, колишніх державних секретарів та їхніх заступників. Поки що важко простежити логіку дій у цих указах. Тим паче, визначити, чиї люди посідають високі крісла. Особливо з огляду на те, що більшість чиновного люду поки що і надалі залишається в номенклатурній обоймі.

Водночас залишаються вакантними деякі стратегічні посади. Зокрема, секретаря Ради національної безпеки й оборони після призначення Євгена Марчука міністром оборони. Окрім того, хмари нависли над головами Міністра внутрішніх справ Юрія Смірнова, голови Державної податкової адміністрації Юрія Кравченка. Та й Генеральний прокурор Станіслав Піскун, кажуть, потрапив у немилість. Дехто з оглядачів вважає, що у відставці можуть опинитися Міністр закордонних справ Анатолій Зленко та голова Київської державної адміністрації Олександр Омельченко, які досягли критичного — 65 років — віку для високопоставлених чиновників.

Отож, з урахуванням призначення Анатолія Толстоухова, можна прогнозувати поповнення лав чиновницького люду представниками парламентської більшості. А відтак —появу нових людей у сесійній залі. А тому не можна виключати переформатування депутатських груп і фракцій, а то й появу нових. Власне, те, що відбувається сьогодні на кадровому поприщі, нагадує ланцюгову реакцію.

Схоже, до деякої міри ці кадрові зміни обумовлені тупцюванням політичної реформи. За всіма ознаками, набрати 300 голосів не зможе жоден проект конституційних змін. Однак вихід із тупикової ситуації можна знайти. Саме тому Спілка юристів зініціювала проведення форуму правників для пошуку шляхів легітимного затвердження змін до Конституції. Один із них — проголошення Верховною Радою референдуму і винесення на нього законопроекту, схваленого Конституційним Судом. Проте, як показав розвиток подій у сесійній залі, парламентська більшість проявила розгубленість і неорганізованість. Саме тому, на мій погляд, Анатолій Толстоухов і отримав призначення у Кабмін. Тож варто очікувати появи нових облич серед народних обранців — вони будуть керованіші, а отже не дадуть опозиціонерам збити себе з праведного шляху конституційної реформи, накресленої главою держави. І лише після того стартуватимуть президентські перегони.