Тоді як Міністерство юстиції доволі вдало займається скороченням партійних рядів (кількість зареєстрованих в Україні партій уже зменшилася зі 123 до 99), у вітчизняній політиці все-таки з’являються нові обличчя: нещодавно про своє створення офіційно оголосила партія Слов’янський народно-патріотичний союз (СНПС). Однак, особи, які представляють СНПС, в політиці аж ніяк не новачки. Співголови партії (а в СНПС їх три) — люди добре відомі: це депутат Верховної Ради України, член фракції «Народовладдя» академік Петро Толочко, його колега по фракції Олексій Ременюк та депутат парламенту минулого скликання Станіслав Сафронов. «Триголовість» новоствореної партії оригінально пояснив член президії політради СНПС, народний депутат (до речі, також із «Народовладдя») та журналіст Сергій Правденко: «В нас немає бізнесмена, який купив партію та сказав: «Я голова». В нас немає боротьби за лідерство, а є робота по втіленню ідеї».
А стосовно ідеї Слов’янського народно-патріотичного союзу, то вона відображена в самій назві: побудувати в Україні громадянське суспільство на засадах соціальної справедливості, забезпечити рівні права та свободи всім громадянам, відродити слов’янську духовність, християнські традиції та зміцнити економічні, культурні зв’язки між суверенними слов’янськими державами — такі цілі декларує СНПС. При цьому, як наголошує Петро Толочко, «партія не буде радикальною, не буде партією барикад, а буде партією здорового глузду».
До речі, саме з позиції здорового глузду вирішувалося питання створення СНПС. Як розповів один з лідерів партії Олексій Ременюк, ідея організувати нову політичну структуру виникла не на порожньому місці: їй передувала величезна дослідницька робота. Соціологічні опитування щодо потенційної популярності партії—носія ідеології слов’янізму було проведено в більшості регіонів України. Результат виявився вражаючий: кількість прихильників ідеї інтеграції та солідарності слов’янських народів (звичайно, в сучасному розумінні) в різних областях становила від 4 до 27 відсотків, а в середньому по України — 18 відсотків!
Утім, дивуватися нема чого. Всім відомо, що, наприклад, Росія, як і раніше, є нашим головним економічним партнером: за результатами 2002 року частка Росії в зовнішньоекономічному балансі України становила 32 відсотка. Та й зовнішньополітичний імідж північного сусіда для багатьох привабливий. «Ми маємо працювати там, де нам вигідно, — вважає Станіслав Сафронов, — якщо вигідними стануть активніше західні ринки — підемо й туди. Але поки що нас там чекають вочевидь не на справедливих умовах».
Отже, економічні пріоритети СНПС пропонує визначати, виходячи з об’єктивних реалій. Але культура повинна бути своя — історично рідна, переконані творці партії. «Відсутність слов’янської духовності, заміна її інтер-псевдокультурою — це відбувається сьогодні тільки тому, що ми так і не навчилися давати лад у своїй хаті», — сказав голова виконкому СНПС Сергій Селіфонтьєв.
Отже, «великий експеримент щодо консолідації слов’ян навколо національної ідеї» (так назвав факт створення СНПС Петро Толочко) стартував. Сьогодні організації Слов’янського народно-патріотичного союзу вже діють у 23 регіонах. І найближчим часом нова партія планує довести кількість осередків на місцях до 500.
