Безробіття — похідна економічної кризи

В основу методів регулювання ринку праці покладено прогноз та аналіз ситуації на ринку праці, оцінку ефективності активних заходів на ньому: повернення громадян, що втратили роботу, до продуктивної зайнятості, планування та прогнозування якості робочої сили, обсягів і структури підготовки кадрів відповідно до попиту на ринку праці. А це означає, що під час розробки конкретних заходів щодо регулювання зайнятості в регіонах треба знати найближчу і віддалену перспективу їх розвитку.

Не можна розробити регіональну політику зайнятості населення, не маючи прогнозування ринку праці. Неможливо скласти такий прогноз, не маючи прогнозування соціально-економічного розвитку регіону хоча б на 1—2 роки. На основі прогнозу розвитку економіки в регіоні можна одержати прогноз вивільнення і перерозподілу робочої сили за секторами і видами економічної діяльності. Залежно від кількості незайнятого працездатного населення, а також з урахуванням конкретних економічних і соціальних потреб регіону місцева влада мусить заздалегідь прогнозувати створення додаткових робочих місць. Для цього визначають природні й соціально-економічні можливості створення робочих місць у регіоні, наявність місцевих сировинних ресурсів, вільних територій і приміщень для оренди підприємцям, можливості виділення земельних ділянок для створення фермерських господарств тощо. Саме ці питання набувають особливої актуальності на ринку праці села.

Реформування агропромислового комплексу, викликане тенденціями спаду сільськогосподарського виробництва, негативно відобразилося на розвитку та використанні трудового потенціалу села, які посилюються складною демографічною ситуацією. Рівень демографічного навантаження працездатного населення особами непрацездатного віку на одну тисячу населення становить в області 920 осіб, а у сільський місцевості майже у півтора разу вищий, ніж у містах. Подолання спаду виробництва, стабілізація економіки агропромислового комплексу неможливі без кваліфікованої праці. Тому природно, що наявний трудовий потенціал села, його повноцінне відтворення, професійно-інтелектуальний розвиток і можливості продуктивного використання —економічне підґрунтя реформування агропромислового комплексу. Аналізуючи чисельність трудових ресурсів на селі, треба відзначити, що за останні роки вона істотно не змінилася і становить 311,7 тис. осіб, у тому числі у працездатному віці — 258,7 тис. осіб.

Проте потребують покращення якісні чинники структури трудових ресурсів села. Неминучим наслідком тривалої економічної кризи на селі є зростання масштабів безробіття. За даними обласного центру зайнятості нині у сільський місцевості налічується майже 17 тисяч безробітних, із яких дві третини — особи віком від 20 до 40 років. Проте показник чисельності безробітних виявиться незначним порівняно з наявністю на селі ще великої кількості не зайнятих трудовою діяльністю громадян. Відбулося скорочення частини робітників агропромислового комплексу, мережі малокомплектних сільських шкіл, клубних, медичних і побутових закладів, а відповідно, також і працівників соціальної сфери села. Це є яскравим відображенням втрати кваліфікованого прошарку сільських трудівників, які не можуть знайти собі застосування.

Економічний стан, викривлена статево-вікова структура сільських мешканців до переважання осіб похилого віку, внутрішня і зовнішня трудова міграція істотно впливають на руйнацію сільської поселенської мережі. Водночас це сприяє активності руху робочої сили на селі з постійним скороченням попиту на неї. Зараз на кожне вільне робоче місце претендує десять безробітних.

На селі поширюється родинне безробіття. Ця проблема деякою мірою залежить від низької мобільності жителів села, пов’язаної з транспортною доступністю і вартістю проїзду до запропонованого місця роботи. Ускладнює ситуацію на ринку праці села і те, що у сільський місцевості практично нема вакансій для службовців, скорочується кількість робочих місць у сільськогосподарських підприємствах після їх реформування. На сьогодні на ринку праці у сільській місцевості маємо більш як 1000 робітників з нізькокваліфікованих ручних робіт сільського господарства, близько 400 продавців продтоварів, 500 бухгалтерів із середньою освітою, 678 доярів, 973 трактористи, 600 робітників з догляду за тваринами. Є складнощі з працевлаштуванням вчителів початкових шкіл, зоотехніків, інженерів, агрономів, яких нині на ринку праці відповідно 300, 140, 45 та 130 осіб. Враховуючи те, що у значного числа громадян тривала перерва в роботі, реальний рівень знань та кваліфікація не відповідають вимогам роботодавців, цій категорії населення складно працевлаштуватися навіть за наявності вільних робочих місць. Працевлаштування таких осіб можливе лише за умови підвищення кваліфікації або відповідної перепідготовки під вимоги роботодавців та профнавчання у напрямі підприємницької діяльності та самозайнятості. Саме так працює служба зайнятості.

В області проводиться підвищення кваліфікації безробітних мешканців села з вищою освітою за напрямами: «Економічна оцінка землі», «Менеджмент організацій», «Правові основи земельної реформи в АПК». Актуальним стало підвищення кваліфікації за напрямом «Організація підприємницької діяльності у сфері агропромислового комплексу».

Підвищення якості трудового потенціалу тісно пов’язане з реалізацією регіональних програм розвитку малого та середнього бізнесу. Тому підготовка безробітних з різних професій і спеціальностей для підприємницької діяльності стала пріоритетом державної служби зайнятості. Особливу увагу в регіоні приділяють задоволенню потреби в кадрах для сфери послуг на селі: торгівлі, перевезення вантажів, авторемонтних послуг, переробки сільськогосподарської продукції, а також послуги побуту, з вирощування худоби, птиці, риби, овочів, квітів, з бджолярства. Зосереджено увагу на розвитку малого підприємництва у сфері комунального обслуговування на селі, матеріального постачання та збуту продукції сільських мешканців. З цією метою надається одноразова допомога з безробіття для організації безробітними підприємницької діяльності. За шість місяців таку допомогу отримали 636 безробітних, а це на 13,6 відсотка більше рівня минулого року.

Безпосередньо сьогодні настав той час, коли потрібно готувати кадровий потенціал, який був би конкурентоспроможний на ринку праці, міг би швидко адаптуватися в нових умовах господарювання і діяльності підприємств різних форм власності. Актуальне для державної служби зайнятості області налагодження тісних контактів з керівниками сільськогосподарських підприємств, створених в умовах реформування аграрного сектору економіки, забезпечення ефективного задоволення попиту на робочу силу, професійного навчання кадрів з числа безробітних на їх замовлення.

Нині на Полтавщині підготовку фахівців, причетних до діяльності в сільській місцевості, здійснюють шість державних та шість недержавних навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації, які в середньому щорічно випускають майже п’ять тисяч фахівців. Для цього є всі передумови, але питання в тому, що сам підготовчий процес молодих спеціалістів здебільшого проводиться в умовах невизначеності критеріїв обґрунтування розмірів державного замовлення на підготовку спеціалістів, з урахуванням потреб ринку праці, а особливо обсягів підготовки фахівців на контрактній основі. Крім цього, навчальний процес не забезпечує підготовку конкурентоспроможних фахівців, які могли б очолити агрогосподарство, одночасно вирішувати питання бізнесу, бути компетентними в питаннях прогресивних технологій виробництва, економіки, бухгалтерського обліку і менеджменту.

Тепер перебудова аграрних підприємств області спрямована на збільшення виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції шляхом зменшення всіх видів затрат, задіяння нових технологій, а відповідно, і зменшення кількості працюючих, яких треба забезпечити відповідними робочими місцями. З огляду на це, за умови відсутності створення нових робочих місць за бюджетні кошти та кошти роботодавців службою зайнятості розгорнуто роботу щодо створення нових робочих місць за рахунок дотацій з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на покриття заробітної плати безробітним у сільській місцевості. Передусім у сфері переробки сільськогосподарської продукції, сервісному наданні побутових послуг, розвитку місцевих промислів і малого бізнесу на основі особистих господарств сільського населення. За півроку на них працевлаштовано 583 безробітних, тоді як минулого року за цей період — лише 285. Майже 50 відсотків із запланованих дотаційних робочих місць створено для мешканців села. В цій роботі надійними партнерами повинні стати роботодавці та влада.

Місцеві органи влади мають, з одного боку, пов’язувати регіональні джерела формування ринку робочої сили з місцевими можливостями, враховуючи внутрішні резерви для створення нових додаткових робочих місць, а з другого — врахувати перспективний розвиток продуктивних сил регіону, будівництво і розміщення нових підприємств, кількість нововведених робочих місць. Приріст нових робочих місць має прогнозуватися з урахуванням руху трудового потенціалу регіону. А відтак регіональним органам влади треба надавати реальне право регулювання створення нових робочих місць. Це дасть змогу ефективно керувати процесом працевлаштування, раціонально перерозподіляти робочу силу, оперативно комплектувати робочі місця кадрами, тим самим регулюючи попит і пропозицію на ринку праці.

Однією з поширених форм реалізації активної політики зайнятості населення, яка дає реальний шанс отримати безробітному тимчасову роботу, додатковий заробіток, стали також оплачувані громадські та сезонні роботи. Аналіз свідчить, що незважаючи на збільшення обсягів оплачуваних громадських робіт, основним джерелом їх фінансування став Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на організацію громадських робіт у соціальній сфері. Але враховуючи специфіку регіону, його сільськогосподарську спрямованість, значну частину робіт повинні фінансувати підприємства, в тому числі сільськогосподарські. Водночас на сьогодні більшість із них має заборгованість з виплати заробітної плати, низький рівень оплати праці, що супроводжується зменшенням продуктивності праці і не дає змоги в належних обсягах та своєчасно фінансувати громадські роботи для незайнятого населення.

Певну роль у регулюванні зайнятості сільського населення мають відігравати сільські ради. Саме вони повинні бути первинною ланкою у формуванні інформаційної бази, визначенні перспектив розвитку сфери докладання праці в межах підпорядкованої їм території, потенційних об’єктів для інвестування.

Хочу зауважити, що активна державна політика на ринку праці відіграватиме важливу роль у процесі структурної перебудови і реформування економіки доти, доки не буде збережено або створено достатню кількість конкурентоспроможних робочих місць в усіх галузях економіки як запоруку економічної політики.