Театралізованим святом «Столиці європейських залізниць — 100 років» місто залізничників Жмеринка відзначило свій ювілей.
Сто років тому «за височайшим повелінням» російського імператора Миколи ІІ селище Жмеринка при залізничній станції Південно-Західних залізниць отримало статус повітового міста. При цьому, щоправда, ледве не втратило свою назву. Як свідчать архівні матеріали, царе-
угодці пропонували «даровать вновь образованному городу» ім’я доньки імператора — княгині Тетяни Миколаївни. Назва «Тетянино», схоже, цареві не сподобалася...
Старших за Жмеринку міст і селищ на Вінниччині немало. Однак жодне з них не може похвалитися тією «родзинкою», що її має місто-ювіляр. Ще у 1880 році тут прорубали вікно у Європу. Тоді з’єдналися дві залізниці — Одесько-Волочиська та Києво-Брестська, й через Жмеринку потяги стали прямувати за кордон. До речі, нині більшість пасажирських експресів Південно-Західної та Одеської залізниць, що прямують на захід, також не обминають цю станцію. Мало хто з пасажирів знає, що перші сталеві колії проклали тут, на місці вирубаного дубового лісу, ще у 1866 році. Як на мене, розповіді про історію станцій, через які проходить той чи інший потяг, з неабиякою цікавістю сприймалися б пасажирами. Чому б їх не транслювати у вагонах так само, як довідкову інформацію чи музику?..
Починав розбудову міста його перший голова —спадкоємець дворянського роду Карл Вронський. Для цього він запросив спеціалістів і будівельників із Бельгії.
Маленькій Жмеринці таланило на великих людей. Один з її корінних мешканців письменник Юрій Смолич яскраво описав історію міста у часи громадянської війни і Жовтневої революції. Його земляк Михайло Маслюк, український «лівша», прославився на весь світ своїми мікромініатюрами. Як і жмеринчанин Турчинович винаходом похідної солдатської кухні. Це місто пам’ятає великого Чайковського, останнього російського імператора Миколу ІІ, Григорія Котовського, Симона Петлюру... Його вулицями прогулювалася актриса Боярська, автор ілюстрацій до «Енеїди» Котляревського Анатолій Базилевич.
Про багатьох з них відтепер розповідатимуть музейні матеріали: в ювілейний день у приміщенні міськвиконкому відкрито музей місцевого самоврядування. Одну з вулиць Жмеринки плановано назвати ім’ям першого міського голови Вронського. Можливо, з’явиться і вулиця 100-річчя Жмеринки. Міста, де на площі перед вокзалом «шулер усіх часів» Остап Бендер нагадує пасажирам, аби міцніше тримали кишені (такого пам’ятника, без сумніву, не має жоден інший вокзал), а на пероні можна почути жартівливу пісеньку про те, як «поїзд йшов із Жмеринки в Європу...»
