Політичні зміни в Україні впродовж минулого року значною мірою вплинули на оновлення складу Верховної Ради України, продемонструвавши тим самим довіру громадян до політиків та партій, які йшли у владу під гаслами запровадження європейських демократичних стандартів та цінностей. У свою чергу суспільство очікує від парламенту системних реформ, які виведуть нашу державу із кризи й дадуть можливість їй посісти гідне місце на геополітичній арені.

У цьому контексті варто звернутися і до зарубіжного досвіду законотворення, належним чином переосмисливши його й адаптувавши до вітчизняних реалій. Відповідний аналіз, серед іншого, проводиться Інститутом законодавства Верховної Ради України. Зокрема, нещодавно побачило світ видання «Європейські стандарти законотворчої діяльності», підготовлене колективом інституту за загальною редакцією Голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана*. Пропонована збірка є одним із серії актуальних науково-практичних посібників, приурочених до 20-річчя діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України на ниві науково-правового забезпечення законодавчої діяльності парламенту.
Уже традиційно видання Інституту законодавства вирізняються своїми ґрунтовними методологічними підходами, чіткою структурою та ретельно підібраними й належним чином упорядкованими матеріалами. Не є винятком у цьому «Європейські стандарти законотворчої діяльності». Збірка цілком відповідає вектору зовнішньополітичних прагнень нашої держави та пріоритетам у галузі законотворення. Відібрані упорядниками й пере-кладені українською акти Європейського Союзу дають змогу вітчизняним законотворцям опанувати побудовані на демократичних засадах базові стандарти та принципи підготовки нормативних актів ЄС.
Значний інтерес викликають настанови щодо якості підготовки законопроектів. Так, однією з основних вимог до будь-якого законодавчого акта ЄС є його ясність, простота та чіткість, він має бути легко зрозумілий для всіх, а його застосування — передбачуваним. Із цією метою проводиться консолідація законодавчих актів, їх видозмінення та спрощення. Показовим є й те, що в ЄС прагнуть посилити роль юридичних служб парламентів, у тому числі їхніх експертів із правових/лінгвістичних питань, у покращенні якості розробки проектів нормативних актів.
Досить удалим і доречним видається структурування нормативних актів з питань законо-
творчості окремих країн. У збірці, зокрема, розглянуто досвід держав—засновниць ЄС (на прикладі нормативних актів Бельгії, Нідерландів та Німеччини), держав ЄС, в яких, як і раніше в Україні, панувала командно-адміністративна система управління (на прикладі нормативних актів Болгарії, Польщі та Чехії), а також про-ілюстровано підходи до реформування й удосконалення законодавчої техніки в тих державах, які разом з Україною ще адаптують власне законодавство на шляху до вступу в ЄС (на прикладі нормативних актів Албанії та Молдови).
Наведені документи свідчать про загальну тенденцію уніфікації стандартів розробки нормативно-правових актів. При цьому нерідко європейські держави поступаються власними традиціями заради послідовного запровадження європейських цінностей. Завдяки цьому відбувається гармонізація законодавства держав—членів ЄС та вироблення стандартів у сфері законотворення.
Цінність пропонованого видання для законотворців полягає також у тому, що вітчизняні фахівці, спираючись на зарубіжний досвід, можуть використати ті норми і стандарти, які вже довели свою ефективність на практиці, а також ті, які найкраще підходять Україні в нинішніх умовах. Водночас науково-практичний посібник «Європейські стандарти законотворчої діяльності» буде корисний для широкого наукового загалу та всіх, хто цікавиться питаннями реформування інституту парламентаризму в Україні.

* Європейські стандарти законотворчої діяльності: зб. док. Пер. з іноз. мов / Заг. ред. та вступне слово В.Б. Гройсмана. — К.: Парлам. вид-во, 2014. — 384 с.