Супермени-всевмільці чи хитруни з «МАВТ»?

Валерій Михайлович подякував автору й редакції за порушену тему і одразу обурився:

А отже, не було демонстрації установки на Чорнобильській АЕС, де могли б скільки завгодно виділити радіоактивних матеріалів для досліджень і перевірки в дії її ефективності.

На моє прохання Валерій Антропов привіз до редакції копію відповіді-запрошення до співпраці від 10 жовтня 2002 року директора ДСП «Комплекс» В. Жилинського директору приватної фірми «САІН» О. Семещенку. Бо саме останній, а не сам А. Кіндеревич, звернувся до «Комплексу» з письмовим проханням провести випробування обладнання для дезактивації.

Отже, наприкінці минулого року посередником у розв’язанні всіх питань перевірки придатності для використання обладнання А. Кіндеревича виступала фірма «САІН». Погодьтеся, копії листів О. Семещенка і В. Жилинського свідчать: домовленість була не випадковою — десь за чаркою чи мимохідь на вулиці.

Я, автор тієї публікації, «клюнув» на набат «МАВТ» не випадково. У поширеному, як підтвердив голова правління цього АТ Михайло Бершадський, багатьом газетам письмовому повідомленні переконливо доводилося ось яке твердження. «Ми підкреслюємо і водночас заявляємо: на основі наших теоретичних і практичних досліджень уже в найближчі один-два роки можна буде створити установки, які дозволять дуже швидко знижувати активність радіоактивних елементів майже до фонових. Радикально буде розв’язано завдання повної дезактивації вилучених радіоактивних матеріалів. Саме це, а ні що інше, дозволить нарешті ліквідувати об’єкт «Укриття» з його небезпечною начинкою і зняти ядерну загрозу в Європі й насамперед в Україні».

А перед цим висновком у тому письмовому повідомленні втлумачувалося: пил, на який прискорено перетворюються радіоактивні матеріали, що зберігаються в «Укритті», в 2013 році неодмінно вибухне. Станеться страшна ядерна катастрофа.

То як не зреагувати на таке застереження? А під час нашої зустрічі М. Бершадський у присутності А. Кіндеревича не раз наголошував: «Ми не просимо грошей, нам потрібні лише право і дозвіл».

Юрій Соломатін, секретар Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, звернувся з проханням до головного редактора нашої газети дати роз’яснення, що представник АТ «МАВТ» увів в оману кореспондента й читачів. Бо те товариство не збирається нічого задарма робити, а для втілення своїх розробок пропонує забезпечити цілковите фінансування своєї діяльності у сумі 700 мільйонів доларів США. Докладно все викладено у листах АТ до Президента України, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра України.

Знаєте, досить цікаві ці листи. Передусім винятковою впевненістю М. Бершадського у надзвичайних можливостях товариства. Ще б пак! Нині воно нібито володіє найунікальнішим науковим потенціалом і високоефективними технологіями авторського права, аналогів яких нема ні в Україні, ні за кордоном. Мало того, АТ готове взяти на себе відповідальність за реалізацію низки програм, впровадити їх у виробництво.

Найпершою серед найважливіших програм, за реалізацію якої товариство бере не себе відповідальність, автор листа називає «ліквідацію четвертого блоку ЧАЕС, дезактивацію радіоактивної техніки у зоні відчуження». А потім — за переробку радіоактивних відходів АЕС України і зарубіжних країн. Виробництво важкої води, дорогоцінних металів (золото, платина), рідкоземельних матеріалів, високострумонесучих кабелів, унікальних гідропресових установок для синтезу надтвердих матеріалів та ін. І навіть створення нової високоточної зброї, літальних апаратів нового типу на гравітаційній основі.

Автор листа особливо наголошує: унікальні технології для здійснення чорнобильської програми нині має лише АТ «МАВТ». І далі. Товариство планує (підкреслюю, саме планує. — Я. Г.) витрати на її реалізацію 700 млн. доларів США.

А для здійснення всіх програм Михайло Іванович просить: спочатку надати АТ право на перелічені види робіт, затверджене Указом Президента на термін не менш як десять років. А далі — забезпечити їх фінансування. У який спосіб?

І ось тут стає очевидною втрата логіки викладу пропозицій і прохання. Заковика полягає в тому, що основною справою АТ досі була торгівля зброєю, військовою технікою і технологіями. Але у 2001 році товариству заборонили працювати над модернізацією індійських танків і бойових машин піхоти, від чого Україна втратила, вважає М. Бершадський, майже мільярд доларів прибутку. А далі він запевняє: товариство готове (!) відновити роботи з Індією, і тоді бюджет нашої держави отримає мільярдні прибутки. Але це може бути за умови, якщо Президент України дозволить, щоб ПДВ і податок на прибуток, які сплачуватимуть заводи військово-промислового комплексу від реалізації зброї і військової техніки, йшли на інноваційні програми АТ «МАВТ», і передусім на ліквідацію 4-го блоку ЧАЕС.

Другий шлях фінансування програм голова правління товариства бачить у допомозі Європейського банку реконструкції та розвитку. Тож справді благородну справу «МАВТ» має намір вершити небезплатно, не за власні кошти.

Свого листа Михайло Іванович завершив запевненням віри у перемогу розумного й далекоглядного рішення вищих органів влади поза політичними амбіціями, особистою ворожнечею й неприязню. А «успішна реалізація всіх вищеперелічених програм дасть змогу зміцнити економічну, політичну й оборонну могутність держави України».

Тож як не підтримати такі благі й патріотичні наміри, не підхопити таку важливу для нашої країни програму, як «ліквідація 4-го енергоблока ЧАЕС»? Але чому ж тоді пан Кіндеревич не скористався запрошенням до випробування буцімто розробленого ним обладнання? А без дослідного підтвердження своєї спроможності будь-яка технічна новинка залишається лише наміром автора, а то й звичайнісіньким прожектом.

Кинув маму-«САІН». 

Розшукую директора приватної фірми «САІН» Олександра Семещенка.

— Так, я повірив тоді доказам Кіндеревича, — каже Олександр Володимирович,— теоретичним викладам у його двох книгах. А коли повідомив йому про готовність «Комплексу» надати можливість для проведення випробувань, він зник і я не міг більше знайти його. Прикро. Хоча саму ідею відкидати не слід.

Свого листа ДСП «Комплекс» Олександр Семещенко розпочав ось якою тезою. Для підтвердження теорії і методу дезактивації радіоактивно забруднених матеріалів ученого-дослідника А. Кіндеревича розроблено обладнання, яке апробовано в лабораторних умовах у Київському політехнічному університеті. Є позитивні відгуки за результатами перевірки згаданого методу.

У цьому переконували й мене, автора цієї публікації, М. Бершадський і А. Кіндеревич під час нашої зустрічі в офісі товариства. Я також повірив, навіть не надаючи особливого значення наголошенню присутньої при нашій розмові співробітниці АТ Оксани Володимирівни, що мені випала честь розмовляти з генієм! І що один із відповідальних працівників Мінпаливенерго, побачивши в дії установку, буцімто вигукнув: «Та вас уб’ють за це!» За те, що вони перевершили усіх і вся, запропонувавши таку диво-техніку. А ось на ЧАЕС її, як бачите, чомусь не повезли півроку тому. Не запропонували показати її й мені, хоч як я натякав про бажання побачити той винахід на власні очі.

Тому мені тепер також прикро, що дозволив завести в оману себе й читачів нашої газети. Утім, тепер читачі знатимуть, що у нас є такі унікальні люди, котрі не бояться на весь голос заявляти про свої навіть не доведені практикою задумки, на їхній погляд, знахідки й відкриття. А коли йдеться про їхню нечітку позицію щодо джерел фінансування — звичайні гроші, то тут вони самі собі шкодять, накликають на себе негативну реакцію.