ДП «Рівненський авторемонтний завод», який підпорядкований Державному концерну «Укроборонпром», упродовж останніх років безуспішно бореться за виживання. Тож його порівнюють із валізою без ручки, яку шкода викинути, але й незручно нести. Попри звернення (вони датовані 22 травня та 21 липня 2014 року) Рівненської обласної державної адміністрації до ДК «Укроборонпром» із проханням вирішити долю виробничого підрозділу, вивести його з фінансово-економічної скрути, реакції не було.
Немає її й нині, коли на сході триває АТО і військову техніку ремонтувати дуже потрібно. І замість того, щоб це робити професійно та в більших масштабах на Рівненському авторемонтному заводі, техніку ремонтують волонтери з числа фермерів та підприємців, як це, скажімо, роблять у Здолбунівському районі та Костополі. Навіть за великого бажання авторемонтний не може працювати, бо всі поточні рахунки підприємства заблоковано, все майно заводу описано та заарештовано Рівненською державною виконавчою службою, що створює серйозні проблеми під час фінансових розрахунків за ремонт автомобільної техніки.
Фінансово-економічне становище авторемонтного заводу дедалі погіршується. Він має чимало боргів за обов’язковими платежами до бюджету, не кажучи вже про заборгованість у заробітній платі працівникам. Тому не дивно, що на черговому засіданні комісії при Рівненській ОДА з погашення боргів у зарплаті перший заступник голови Рівненської ОДА Юрій Приварський назвав ДП «Рівненський авторемонттний завод» найбільшим боржником: борг із зарплати станом на 1 лютого цього року тут становить 3 мільйони 314 тисяч гривень.
Звичайно, якщо на підприємстві не виплачують зарплати, то складно за таких умов утримати кваліфікованих робітників. Відтак цілком може скластися (якщо вже не склалася) ситуація, коли техніку ремонтувати не буде кому.
У листі, адресованому ДК «Укроборонпром», Рівненська ОДА наводить ще один аргумент, який погіршує і без того складне становище авторемонтного заводу:
«На території ДП «Рівненський авторемонтний завод» на відповідальному зберіганні перебуває автомобільна техніка, двигуни, агрегати і майно Міністерства оборони України. Підприємство щорічно витрачає приблизно 1 мільйон гривень на зберігання цього майна. Це заробітна плата охороні та іншим працівникам, які ведуть облік, складають звітність; оплата за освітлення території, на якій розміщено майно; оплата за стоки; земельний податок та інші витрати. Міністерство оборони України не розраховується з підприємством за надані послуги — зберігання автомобільної техніки і майна».
Одне слово, обласна влада наполягає на тому, щоб усе-таки вирішити долю Рівненського авторемонтного заводу. Інша річ, що на всі її звернення господар підприємства в особі ДК «Укроборонопром» не реагує. Це видається більш ніж дивним у час, коли на сході України, м’яко кажучи, не-спокійно, коли є потреба в ремонті військової техніки.
Почули ми й думку працівників, які «не для преси» припускають, що їх завод хочуть знищити свідомо, оскільки когось дуже впливового можуть цікавити гектари під підприємством. Адже воно розташоване в межах Рівного, і земля тут дуже дорога.
Рівне.
