Замість прологу
Чоловік приходить додому в поганому настрої. Дружина запитує, що його так засмутило.
— Та ось, позичив у нашого сусіда 500 гривень, а віддавати нічим, — скаржиться їй.
Дружина стукає в стіну кулаком.
— Ей, Васю! Мій позичав у тебе гроші?
— Так, — відповідає сусід.
— То він тобі їх не віддасть, — заявляє сусідська половина.
І, звертаючися до чоловіка, заспокоює:
— Любий, спи спокійно. Тепер Вася не спатиме.
Ця цілком реальна життєва сценка нагадує аж ніяк не смішну ситуацію, яка сьогодні склалася у відносинах кременчуцького АТ «Укртатнафта» з кредиторами.
...Невдовзі після того, як пішов черговий керівник підприємства, з’ясувалося, що з заводу зникло не мало не багато, а 150 тисяч тонн нафти, і загальний розмір розкрадань становив майже 250 млн. грн. Екс-директору висунуто звинувачення за низкою статей.
Однак життя триває. І розраховуватися за недостачу доводиться, зрештою, давальникам (підприємствам, які передають нафту на переробку) акціонерного товариства. Хоча з кредиторами ведуться переговори, їх переконують, що більше таке не повториться, але вони в ці обіцянки не вірять і подають позови до суду з надією повернути свої нафтопродукти.
Тривають судові розгляди. Суди визнають борг АТ «Укртатфафта» і присуджують стягнути з нього кошти чи повернути нафтопродукти. Під час виконання судових рішень починають арештовувати рахунки боржника, стягувати кошти. Той, у свою чергу, відбивається як може. Це зрозуміло, адже простоювання для лідера вітчизняної нафтопереробної галузі неприпустиме.
Із прес-релізу про результати діяльності АТ «Укртатнафта», розташованого на офіційному сайті підприємства:
У 2002 році отримано фінансовий результат (до оподаткування) в розмірі 321,8 млн. грн. Чистий прибуток становив 195,5 млн. грн. А у першому кварталі 2003 року суму доходів компанії збільшено ще на 100 млн. грн.
Але кредитори впираються. Справа для боржника запахла гасом, загальна сума боргу, що визнана господарським судом, перевищила 200 млн. грн. Очевидно, що за допомогою третьої гілки влади кредитори доб’ються повернення грошей.
І ось — «ситуація банкрутства» АТ «Укртатнафта».
Все немов би правильно, згідно з чинним законодавством. Однак ця ситуація якийсь нелогічний має вигляд, якщо врахувати, що за результатами фінансової діяльності завод, що претендує на статус банкрота, постійно показує збільшення прибутку.
Цікаво й те, що справа про банкрутство стосовно заводу порушувалася в господарському суді Полтавської області вже тричі. І жодного разу не було навіть підготовчого засідання. Розгляд з кожної з них постійно відкладався. Зрештою, з двох розгляд було припинено, а за третьою справою суд вже триває 4 місяці.
Останній із кредиторів подав позов на півтора мільйона гривень. Це тягне за собою процедуру визнання банкрутом підприємства, що процвітало.
Ось тут з’ясовується цікава деталь. Із поданих до суду документів видно, що за день до подання кредитором заяви про банкрутство, АТ «Укртатнафта» самостійно перерахувало на його рахунок майже 1 300 000 гривень. (Cума боргу становила 1 592 292,90 грн.). Чи випадковість це?
У підсумку «ситуації з банкрутством» мораторій стосовно задоволення вимог кредиторів до АТ «Укртатнафта» діє більш як три роки. Тобто кредитори, що довели в суді свої права і отримали ухвалу про виплату їм боргів, не можуть отримати свої гроші.
Для довідки:
Процедура визнання підприємства банкрутом має кілька стадій. На першій, стадії — порушення провадження у справі про банкрутство — фігурує кредитор, який подав заяву на боржника. На цьому етапі своєю ухвалою суд має визначити законність заяви і не пізніше, ніж через місяць, повинен провести підготовче засідання, на якому призначити розпорядника майном — арбітражного керуючого, головне завдання якого — забезпечити майнові вимоги кредиторів, зобов’язати первинного кредитора дати оголошення в пресі, щоб інші кредитори заявили свої вимоги до боржника. На другій стадії суд проводить попереднє засідання, на якому визначає розмір вимог усіх кредиторів (реєстр вимог кредиторів), проводяться збори кредиторів і створюється комітет кредиторів. Наступна стадія — санація боржника, в процесі якої проводяться заходи з метою оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення вимог кредиторів. Якщо санація неможлива, настає остання стадія — здійснення ліквідаційної процедури підприємства.
В історії з «Укртатнафтою» та її кредиторами третій рік все висить на початку процедурної стадії, і жодне з передбачених законодавством про банкрутство заходів, невигідних боржнику, не застосовується. А щодо задоволення вимог кредиторів діє мораторій.
В суді є так звана аксіоматична формула. Якщо позивач і відповідач у суді діють заодно, то вони можуть викрутити процесуальне законодавство так, як їм буде зручно. До прикладу, ви приходите із своїм другом до суду і отримуєте рішення, що задовольняє вас обох, але зачіпає права третьої особи, яка вам украй неприємна.
Подібну ситуацію з такою ось аксіомою нагадує і цей випадок. Вочевидь, хтось просто не хоче платити...
