Звісно, літо можна провести в місті, вештаючись у дворі та зрідка навідуючись до найближчого водоймища, щоб трохи засмагнути. Але, погодьтеся, який це відпочинок?!. Тому й вирушають діти геть з міста: хто до дідуся з бабусею в село, хто з батьками на курорт, а хто із товаришами до табору відпочинку.
Ми завітали до одного такого табору. Розташований він у селі Вишеньки Коропського району Чернігівської області. Учбово-оздоровчий центр «Сузір’я» свою нинішню назву отримав нещодавно. 1999 року за ініціативи голови правління Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» народного депутата України Олега Петрова тут було створено оздоровчий центр для дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської трагедії. Вже 2000-го він гостинно розчинив свої двері для чернігівських підлітків...
Проте спочатку — враження та історії.
Палац як згадка про кохання
Ми в’їхали в село і потрапили у... XVІІІ століття. Перед нашими очима, уявіть лишень, величним вінцем на смарагдовому пагорбі стояв білокам’яний палац над замріяною дзеркальною Десною...
Побудував його 1787 року фельдмаршал Петро Рум’янцев-Задунайський з нагоди подорожі Україною Катерини ІІ (палац у плані відтворював особисту печатку імператриці — дві переплетені літери Є). П’ять років знадобилося на будівництво архітектурної перлини, кожна з кімнат якої мала свою унікальну форму. Масивні стіни від метра до півтора завтовшки, статуї та вишукане ліплення на стінах і високі стелі. Унікальній цеглі, секрет якої криється в особливому «рецепті» — з додаванням яєць та вапна, може й нині позаздрити навіть іменитий фахівець-будівельник, бо не зазнає вона руйнівної сили часу. Ось тільки люди...
Син фельдмаршала, отримавши будівлю у спадок, розібрав дві третини палацу. Згодом маєток перейшов до Марії Довгорукої. Після «націоналізації» у 1917 році тут було розміщено божевільню. У роки Вітчизняної війни — німецький штаб. Лише у 80-х роках територію передали дітям. Щоправда (заспокоїмо шанувальників архітектурних перлин), у власне палаці розташована лише їдальня у величній центральній білій залі. А живуть діти поряд, у двох чотириповерхових корпусах — на 88 мешканців кожен.
«Північний Артек»
Нині у «Північному Артеці» (так інколи називають центр «Сузір’я») одночасно відпочивають майже 140 дітей від шести до вісімнадцяти років. Більшість юних мешканців табору — діти з багатодітних та малозабезпечених сімей. Ціни за зміну прийнятні для гаманця батьків, а для дітей чорнобильської зони є пільгові путівки. П’ятиразове повноцінне харчування, розроблене Дніпропетровською групою вчених-медиків. В раціоні дітей весь спектр вітамінів: овочі, м’ясо, молочні продукти. А ласощі, екзотичні фрукти й звичайнісіньке морозиво, на жаль, дехто з дітлахів побачив в своєму житті тут уперше.
Про все це нам розповів директор учбово-оздоровчого центру «Сузір’я» Олександр Куліш.
Отже, з кінця травня по жовтень у Вишеньках діє дитяча республіка. Але життя не завмирає і в міжсезоння. Протягом останніх років на території центру знято чотири художні фільми. Згадайте славнозвісну стрічку «Молитва за гетьмана Мазепу». Це Вишеньки. І правда, де ще знімати історичні фільми, як не в палаці з такою історією? Невже даремно місцеві легенди розказують про привиди, які досі блукають палацем, про підземні ходи й заховані скарби?
Юлія ПОТАПЕНКО, Наталія ЯРЕМЕНКО.
Чернігівська область.
