«Державний пакет акцій ВАТ «Рівнеазот» продадуть з молотка» — матеріали приблизно під такими заголовками будуть надруковані нинішньої середи в нашій пресі. 30 липня Фонд держмайна України вирішив офіційно оголосити через ЗМІ про початок процедури продажу флагмана вітчизняної хімічної промисловості. Буде оголошено і офіційну ціну — 46 мільйонів гривень. Ідею про продаж державного пакета підприємства ФДМУ виношував давно. Як заявляв його голова Михайло Чечетов ще в травні, переконуючи членів спеціальної комісії Верховної Ради з приватизації: «Рівнеазот» необхідно терміново приватизувати! Якщо виставимо підприємство на приватизацію, то хоч якась картопля буде: чи гнила, чи не гнила — покупці все одно знайдуться!» Історія з картоплею вже стала класикою української приватизації.

Довідка: ВАТ «Рівнеазот» — найбільший у західному регіоні України виробник азотних, фоcфорних та комплексних мінеральних добрив, а також складних органічних сполук. Проектна потужність з виробництва аміаку — 500 тисяч тонн на рік, фосфорних добрив -1 мільйон 200 тисяч тонн. 4000 працівників. Балансовий прибуток у 2000 році становив більш як 5 мільйонів доларів. Вартість основних фондів — 400 мільйонів гривень. На кінець 2002 року збитки підприємства становили 82 мільйони гривень.

Трохи історії.

Ще два року тому ВАТ «Рінеазот» було одним із найуспішніших підприємств західного регіону. Одним із найбільших платників податків. Стабільна робота, наявність великої кількості замовлень і висока якість продукції давали змогу і керівництву, і працівникам упевнено дивитися у день завтрашній. Проте...

У 2001-му Фонд держмайна вирішив продати держпакет акцій успішного підприємства. Розраховуючи поповнити бюджет країни чималою сумою. Тоді конкурс виграло ЗАТ «Украгрохімпромхолдинг», яке запропонувало за 54-відсотковий пакет заводу 136 мільйонів гривень и взяло зобов’язання протягом п’яти років вкласти у нього 63 мільйони доларів інвестицій. У фонді цим цифрам були страшенно раді, але в останній момент у фінансові відносини покупця і продавця (а це вже стало сумною традицією нової історії України) втрутився суд, який оголосив підприємство банкрутом. Несподівано сплив борг п’ятирічної давності концернові «Правекс» за світло. Не мало не багато — 14 мільйонів доларів. Його визнав Верховний Суд. Підготовлений договір про купівлю-продаж акцій «Рівнеазот» перетворився на кілька нічого не вартих сторінок. Тоді Фонд держмайна передав права управління державним пакетом акцій Рівненській облдерж-адміністрації. Сьогодні підприємство має «мінус» 80 мільйонів гривень.

На порядку денному на початку нинішнього року стало питання: що робити з підприємством далі — продавати або віднайти інший механізм ефективного менеджменту для держвласності? Фонд переконаний — продавати й годі. Порівняння «Рівнеазот» з гнилою картоплею серед підприємців та журналістів уже стало крилатим. Однак спецкомісія Верховної Ради, члени парламентського підкомітету з економічної безпеки та економічні аналітики СБУ мали іншу думку. Продавати потенційно надприбуткове підприємство за копійки — неприпустимо. Аргумент простий. Два роки тому за нього давали 136 мільйонів гривень. Сьогодні стартова ціна утричі (!) менша, і навряд чи за результатами конкурсу вона істотно зросте. І чи зросте взагалі. Можливі втрати бюджету просто катастрофічні.

В одному з останніх чисел газети «Бізнес», коментуючи ситуацію навколо продажу держ-пакета акцій ЗАТ «Росава» Михайло Чечетов сказав: «Є підприємства, присутність держави на яких заважає. Що раніше вона звідти піде, то краще. А інвестори самі розберуться». Однак у випадку з «Росавою» фонд таки вибрав менше зло і розпочав процедуру санації підприємства, 75 відсотків акцій якого належать державі. І 2002-го завод уже дав перший прибуток у 432 тисячі гривень. Тобто потенційно прибуткову держвласність не продали за ціною гнилої картоплі. З «Рівнеазотом» ФДМУ має намір вчинити інакше. Але що пропонують супротивники продажу? Вони виступають за санацію підприємства. Що це означає? Перше — усунення неефективних виконавчих органів боржника, друге — початок процедури розпоряджання майном і призначення державного розпорядника, третє — створення ради кредиторів та пошук інвесторів, четверте — розробка плану санації, який затверджується розпорядником, кредиторами і судом та Фондом держмайна. Водночас держава контролює всі фінансові потоки, які йдуть через підконтрольне підприємство. Відбувається оздоровлення підприємства, створюються технологічні ланцюги, зростає привабливість. А отже — збільшується ціна акцій. Лише після цього держпакет продають. І держава одержує не копійки, а реальні гроші.

До того ж на сьогодні ще ніхто не закрив судову справу семирічної давності про банкрутство ВАТ «Рівнеазот». А закрити її можна в один спосіб — розрахуватися з кредитором. Тобто фактично Фонд держмайна у середу оголосить про приватизацію банкрута. Згідно із законом про відновлення платоспроможності підприємств у ситуацію має втрутитися суд. Адже приватизація банкрута незаконна. Є й ще один маленький нюансик. З’ясовується, результати конкурсу

2001-го року, виграного «Украгромхімхолдингом», ніхто не скасовував. Офіційно оформленого рішення з цього питання, кажуть, ніхто не бачив. А тому оголошення нового конкурсу може спричинити нову хвилю судових позовів щодо прав на «Рівнеазот». Можна лише уявити, як уся ця приватизаційна чехарда позначиться на інвестиційному кліматі України. Хто принесе свої гроші на ринок, де немає чітких правил гри?

Однак у керівників Фонду держмайна, напевно, інша точка зору. Продати акції банкрута за копійки, а там — хоч трава не рости. І нехай уже нові власники розбираються в судах, хто правий і в кого цих прав більше. Це вже буде їх головний біль. Відновлювати платоспроможність підприємства з метою продати його потім дорожче — таке робити ФДМУ, очевидно, не звик. А бюджет може перебиватися і на «гнилій картоплі».