Науку — на смітник, офіси — у продаж?!

Під ширмою нібито проведення реформ знищуються унікальні експериментальні високотехнологічні виробництва. Здебільшого наукові організації після проведення їх приватизації ліквідуються. Це і не дивно, адже в одному з видань Фонду державного майна України зазначається, що «наукова установа — це не кульмани та конструкторські столи. Це, як правило, будинки офісного типу, які повинні бути у процесі приватизації і стати якісними офісами». З цього вислову можна зробити лише висновок про те, що, на думку приватизаторів, колективи науковців слід викинути на вулицю, науково-технічну та проектно-кошторисну документацію вивезти на звалище, високотехнологічне експериментальне устаткування багатомільйонної вартості демонтувати. А вітчизняних виробників позбавити в такий спосіб можливості освоєння нових видів продукції, здійснення модернізації та реконструкції виробництва, поточного науково-технічного обслуговування, засобів для ефективного залучення кращих світових технологій.

Це не просто думки окремих осіб, а програмові положення, які цілеспрямовано і послідовно втілюються у життя. І ці положення можуть призвести до того, що Україна залишиться без провідних наукових установ і перетвориться на безнадійно відсталу країну, неспроможну розвивати передові технології, бо навіть запозичення прогресивних іноземних технологій потребує спеціальних науково-інженерних розробок для їх освоєння та впровадження у виробництво.

До Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, яку я очолюю, надходить чимала кількість звернень від трудових колективів науково-дослідних та проектно-конструкторських технологічних інститутів, які стурбовані ситуацією, що складається з їхніми організаціями. Вже протягом кількох років триває боротьба комерційних структур за оволодіння приміщеннями таких установ, особливо якщо вони розташовані у центральних районах міст. А подальша доля колективів та продовження діяльності цих установ нікого не цікавить. Подеколи їх знищують, частина з них уже припинила своє існування, деякі перебувають, так би мовити, на останньому подиху.

Прикладом цілеспрямованого знищення наукової установи є ситуація, що склалася з Національним науково-дослідним інститутом дизайну, який був розташований у будинку, спеціально зведеному з участю інституту та для його потреб по вулиці Дмитрівській, 30 у Києві і вже навіть частково викупленому колективом. Ще у квітні 1997 року ситуація з інститутом отримала широкий розголос серед творчої інтелігенції. Занепокоєні становищем, у якому опинився інститут, голови спілок художників, дизайнерів, журналістів, рекламістів, архітекторів, Всеукраїнської ергономічної асоціації звернулися до керівників держави з проханням посприяти розвиткові інституту як головної в Україні організації з проблем дизайну та ергономіки для забезпечення ним експортної спроможності українських товарів на світових ринках.

Проте всупереч законодавству Кабінет Міністрів України розпорядженнями від 19 жовтня 1998 року та від 29 грудня 1998 року надав будинок інституту у довгострокову оренду терміном на 49 років комерційній структурі — Українській асоціації економічного співробітництва та розвитку «Діловий світ». А невдовзі розпорядженням Кабінету Міністрів від 29 листопада 1999 року інститут дизайну було передано до сфери управління Міносвіти та відселено з їхнього будинку. Залишки інституту перетворено на структурний підрозділ навчальної установи. В результаті зазначених дій українські підприємства втратили можливість на рівних змагатися зі своїми конкурентами на світовому ринку, а значній частині української культури — бути рівною серед інших у сучасному цивілізованому світі.

Численні публікації у пресі, звернення Комітету з питань культури і духовності та нашої комісії до Президента України, Кабінету Міністрів України з вимогами зберегти головну в Україні організацію з дизайну та ергономіки поки що конкретних позитивних результатів не дали. Зазначу, що проект постанови Кабінету Міністрів України про поновлення інституту як головної організації з дизайну та ергономіки і робочого органу ради з дизайну при Кабінеті Міністрів України, узгоджений усіма відповідними службами, вже півтора року перебуває на розгляді в уряді. І це тоді як інститут фактично здійснює постійну підтримку зусиль держави з розробки та реалізації заходів для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників.

Але я все-таки маю надію на розуміння проблеми Кабінетом Міністрів України і сподіваюся, що найближчим часом проект постанови буде підписано, бо знищувати єдину в Україні установу, діяльність якої орієнтована на розв’язання важливих народногосподарських завдань, нерозумно, неможливо і просто злочинно. Адже під час економічних криз та депресій, у переломні історичні періоди такі країни, як США, Японія, Німеччина, дизайн та ергономіку вважали в національній політиці пріоритетними напрямами розвитку. Завдяки цьому вони здобули значні конкурентні переваги, переконливою ілюстрацією чого є досягнутий ними рівень технологій та культури виробництва. Чим же Україна гірша?

Коли на початку 90-х років минулого століття планували ринкові реформи, то перспективи розвитку України оцінювалися чи не найвище. Неабияку роль, якщо не вирішальну, відводили вітчизняній науці. Останнім часом ситуація змінилася на протилежну. Чому так сталося? Запровадження ринкової економіки без достатніх капіталовкладень у високі технології без зміни структури виробництва, без наукових рекомендацій провідних українських вчених-економістів не могли призвести до позитивних результатів. Тим паче що за умов, коли економіка стала об’єктом політичного тиску, раціональний і ефективний шлях розвитку виробництва став складнішим.

Не відповідне науковому потенціалу місце вітчизняної економічної науки у проведенні реформ, відчужене ставлення державного керівництва до українських вчених, їх наукових розробок, варіантних розрахунків, цікавих регіональних експериментів не сприяє подоланню економічної кризи. Мало того, має місце передовіра розв’язання питань економічної політики держави, розробки механізмів її реалізації заїжджим бригадам іноземних експертів різних спрямувань і рівнів кваліфікації, а подеколи — відвертим противникам економічного зростання нашої держави та безконтрольне перекачування посадовцями мільйонів гривень, виділених для проведення економічних досліджень, сумнівним центрам-одноденкам, що не мають ні кадрів, ні досвіду, ні відповідальності.

Так, до нашої комісії надійшло звернення зборів трудового колективу Науково-дослідного економічного інституту НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України з приводу ситуації, що склалася навколо інституту у зв’язку з намаганням окремих посадових осіб ліквідувати його та передати його і виробничі фонди новоутвореному інституту Міністерства фінансів — НДФІ, який на умовах безоплатної оренди використовує частину виробничих площ інституту. Саме до цього нещодавно створеного інституту, значно меншого за науковим потенціалом, практичною віддачею та матеріальними ресурсами, і намагаються приєднати без достатніх на те підстав єдину в Україні наукову спеціалізовану установу з питань державної економічної політики, істотно звузивши напрям її діяльності.

Слід зазначити, що переважна більшість наукових результатів і висновків учених-економістів протистояла тим негативним процесам в економічному і соціальному розвитку України, які ми спостерігаємо тепер. У працях інституту обґрунтовували реалістичний курс на позитивні ринкові перетворення економіки за потреби дійового її регулювання, підвищення рівня життя та соціального захисту населення, а також фінансово-кредитної, грошової та цінової політики, зовнішньоекономічного співробітництва, на що спрямовувалися теоретичні розробки і практичні рекомендації. На жаль, із невідомих причин такі роботи інституту уряд та міністерства не використовували, що призвело до очевидних усім наслідків.

Як було з’ясовано у процесі проведення парламентських слухань «Наслідки і перспективи приватизації в Україні», організованих нашою комісією, реалізація програм приватизації суспільної власності призвела до значних економічних та соціальних втрат у народному господарстві України. Однією з істотних причин такого становища була і є відсутність попереднього системного дослідження провідними українськими вченими економічних процесів зміни форми власності в Україні, вироблення заходів для стимулювання позитивних результатів та запобігання негативним тенденціям.

Наукові розробки, варіантні розрахунки, цікаві регіональні експерименти повинні сприяти подоланню економічного занепаду кризи, і тому слід зосереджувати зусилля науковців інституту на пріоритетних напрямах досліджень, розв’язанні найнагальніших проблем у сферах економічної стратегії держави, про які уряд систематично доповідає Верховній Раді України. А для цього слід зберегти науковий потенціал НДЕІ та припинити ситуацію, яка може призвести до ліквідації провідної науково-дослідної установи України економічного профілю, передбачити проведення робіт, що забезпечують належно обґрунтованість рішень, ухвалюваних урядом.

Держава має належним чином регулювати стан справ у сферах, за які вона за Конституцією відповідальна перед народом. І не тільки планувати економічне зростання, а й забезпечувати його здійснення. Державні соціально-економічні програми мають бути другим після Конституції законом, за виконання якого персонально відповідальні всі посадові особи, причетні до їх розробки і реалізації на всіх етапах. І за прорахунки в цих питаннях — нести відповідальність, а не ховатися за якісь міфічні ринкові регулятори, які нібито працюють не в той бік. Не слід забувати, що всі країни світу жорстко планують розвиток своєї економіки для утримання вигідних позицій у світовому поділі праці.

Сподіваюся, що Прем’єр-міністр України В. Янукович приділить належну увагу проблемі збереження інституту та залучення його до економічного обгрунтування головних напрямів розвитку держави.

А поки що заради заволодіння приміщеннями науково-дослідних інститутів відбуваються зловживання з боку посадових осіб, органів судової влади. За безцінь до рук концерну «Європейський» перейшов цілісний майновий комплекс Українського науково-дослідного інституту пивобезалкогольної, кондитерської та харчоконцентратної промисловості «УкрНДІхарчопром». Він, спираючись на кадри високої кваліфікації та сучасне обладнання, разом з селекціонерами розробляв безалкогольні напої тонізуючої та протистресової дії, конкуруючи з фірмою «Кока-кола», а також натуральні консерванти, ароматизатори та барвники, нові технології їх виробництва. А тепер фактично зупинив свою діяльність.

Ще 1996 року Президент України Л. Кучма на пленумі Вищого арбітражного суду зазначав, що концерн «Європейський» за безцінь заволодів двома багатоповерховими будівлями із сучасним технологічним обладнанням, науковою бібліотекою та двома інститутськими базами відпочинку. Правову оцінку таким діям не дано, винні в цьому посадові особи відповідальності не понесли, більш як 200 звернень інституту до відповідних органів позитивного наслідку не дали. Інтереси кількох впливових осіб було поставлено вище закону.

Сім років триває розправа над директором та юристом інституту, які створили об’єднання громадян із захисту й поновлення «УкрНДІхарчопрому». Всі намагання Контрольної комісії вирішити питання захисту інтересів держави та осіб, які обстоюють її інтереси, нічого не дають, бо наявна система органів державної влади діє так, що закони не виконуються, а гарант Конституції не забезпечує їх виконання.

У процесі корпоратизації та подальшої приватизації Вінницького заводу тракторних агрегатів було порушено права Вінницького державного проектно-конструкторського виробничого підприємства гідропневмоагрегатів, що призвело до вилучення майна із законного володіння державного підприємства «ГІПАГ» усупереч вимогам п.6 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна». Державне підприємство «ГІПАГ» позбавлене можливості перебувати у своїх приміщеннях. Замість створення сприятливих умов для нормального функціонування державного підприємства робиться все можливе для його знищення.

Трудовий колектив відкритого акціонерного товариства «Агропромсистема» (Київ, проспект Гагаріна, 23) занепокоєний ситуацією, що склалася, зокрема, довкола продажу на фондовому ринку пакета акцій обсягом 25 відсотків плюс одна акція ВАТ «Агропромсистема», які належать державі і перебували в управлінні Мінагрополітики.

Це підприємство має позитивний соціально-економічний показник діяльності і є головним виконавцем робіт зі створення локальних та глобальних комп’ютерних мереж, запровадження новітніх інформаційних технологій у агропромислове виробництво, забезпечує сервісне обслуговування, виконує збір й обробку статистичної, маркетингової та соціально-економічної інформації. А передача зазначеного пакета акцій приватній структурі призведе до втрати спеціалізації ВАТ «Агропромсистема» у галузі інформатизації агропромислового виробництва.

Наслідки сьогоднішніх втрат ми відчуємо через кілька років, коли не матимемо вже висококваліфікованих архітекторів, дизайнерів, науковців, економістів, які можуть активно впливати на процес становлення нових економічних відносин.

Їхня праця — великий і тернистий шлях проб, помилок і знахідок, на якому вони завжди відстоюють свої творчі принципи. А поки що, не маючи можливості запроваджувати свої розробки, ледь зводять кінці з кінцями або вже змушені змінювати профіль роботи. Вчені, які досягли високого професійного рівня, присвятили своє життя улюбленій справі, сьогодні опинилися на узбіччі разом з українською наукою. Яка користь від такого використання творчого потенціалу наших фахівців, що виграє від цього держава? Відповідь проста: виграти вона не зможе нічого, а втратить дуже багато. Наслідки такої бездіяльності влади не за горами, коли неминуче постане питання про існування самої держави взагалі.