Чи хоче Президент Л. Кучма реформи політичної системи?

Нещодавні заяви Л. Кучми про намір відкликати внесений ним до Верховної Ради і направлений до Конституційного Суду проект закону про внесення змін до Конституції України, висловлені при цьому звинувачення на адресу парламенту, народних депутатів України викликають, щонайменше, здивування.

Звичайно, відкликати свій законопроект — право його автора — суб’єкта законодавчої ініціативи. Але в даному разі йдеться про крок глави держави, який може торпедувати здійснення так розрекламованої ним реформи політичної системи. Реформи, ідею якої підтримують широкі кола української громадськості.

Схоже, Президент образився на те, що за постановою Верховної Ради, ухваленою голосами 400 народних депутатів України, до Конституційного Суду для надання висновку стосовно відповідності вимогам статті 157 і 158 Конституції України направлено не тільки президентський законопроект, а й проект, поданий більш як 150 народними депутатами України і схвалений парламентською Тимчасовою спеціальною комісією.

Як розуміти позицію Президента, котрий, за Конституцією України, є гарантом її додержання? Адже цей депутатський законопроект має такий само правовий статус, як і президентський. До того ж на даному етапі конституційного процесу йдеться не про підтримку того чи іншого проекту, а про надання висновку щодо їх відповідності вимогам Конституції. Дати такий висновок, за Конституцією, правомочний тільки Конституційний Суд.

Хай залишаються на совісті Л. Кучми його безпідставні твердження про те, що «опозиція не погодилася працювати» над президентським проектом, що поява депутатського законопроекту, створення парламентом Тимчасової спеціальної комісії «заклали конфронтацію» і стали свідченням «небажання парламенту співпрацювати» з Президентом.

Адже тут що не слово, то й неправда. З ініціативою про перетворення України з президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську ще в 1999 році виступила велика група народних депутатів, і передусім члени нашої фракції. Конституційний Суд дав позитивний висновок на 19 із 20 положень нашого законопроекту. Депутатська комісія своїм рішенням, за яке проголосувала і більшість представників пропрезидентських фракцій, схвалила доопрацьований проект. Мало того, комісія не вносила на реєстрацію узгоджений нею проект до офіційного подання Президентом його законопроекту до Верховної Ради. Після одержання цього проекту комісія була налаштована на врахування багатьох положень президентського законопроекту. Однак за командою з відомого адміністративного будинку з вулиці Банкової,12 представники пропрезидентських фракцій зірвали її роботу.

Залишимо на совісті

Л. Кучми й недостойний глави держави тон заяв, висловлювання типу «розігнати парламент» тощо. До цього наше суспільство, на жаль, уже звикло. Але неможливо пройти мимо несправедливих оцінок, які Президент дає депутатському законопроекту, його безпідставних тверджень, нібито за цим проектом Президент має бути якоюсь «лялькою».

Створюється враження, що Л. Кучма навіть не читав депутатського проекту. Адже й за цим законопроектом за главою держави зберігаються широкі повноваження, достатні для того, щоб і в умовах парламентсько-президентської республіки виконувати конституційну місію гаранта суверенітету, територіальної цілісності держави, додержання Конституції, прав і свобод громадян України. І цей проект передбачає можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради в разі, якщо протягом 60 днів вона не зможе сформувати уряд. Депутатський законопроект передбачає, що призначення міністрів закордонних справ, оборони, внутрішніх справ, керівників інших силових структур має відбуватися за погодженням із Президентом. Ми проти поділу уряду на дві частини, з яких одна підпорядковуватиметься парламенту, а інша — ні.

Ми проти продовження повноважень Л. Кучми на посту Президента, що стало б можливим у разі прийняття його пропозиції про проведення всіх виборів в один рік і прийняття Верховною Радою (до того ж голосами лише 226 народних депутатів України) закону про визначення року, протягом якого мають відбутися всі вибори. Адже це міг би бути не 2004-й, коли мають відбутися чергові президентські вибори, а 2006-й і навіть 2007-й рік (якби було прийнято пропозицію Л. Кучми про продовження строку повноважень парламенту і органів самоврядування з чотирьох до п’яти років).

Аналіз останніх президентських заяв ставить під сумнів щирість декларацій Л. Кучми про реформування системи політичної влади в Україні. Чи не робляться вони для того, щоб видати Л. Кучму за «реформатора», відвернути увагу народу України від гострих економічних та соціальних проблем і врешті-решт нав’язати такі зміни до Конституції, які ще більше зміцнили б і без того величезну владу Президента, остаточно зняли з нього відповідальність за стан справ в економіці та соціальній сфері, а в разі, якщо такі «новації» не вдасться провести, то звинуватити в усьому Верховну Раду і опозицію?

У заявах Президента привертає увагу його підкреслене звернення до лідера «Нашої України» В. Ющенка, що означає: Л. Кучма під тиском Заходу змушений відкрити

В. Ющенку шлях до президентського поста і в такий спосіб дає зрозуміти і Заходу, і своєму «опоненту», що він зробить усе, аби не допустити реформування політичної системи в Україні, чого, власне, й добивається цей прозахідний,

проНАТОвський діяч.

Найближчий час покаже істинні мотиви заяв і поведінки Л. Кучми. Образа, розгубленість, істерика, шантаж, якими пройняті його останні виступи, екстравагантні кроки його радників дають підстави очікувати, що ми незабаром станемо свідками нових імпровізацій «гаранта», який, судячи з усього, не зважає ні на Конституцію, ні на волю народу, ні на здоровий глузд.

Не можна пройти мимо й розгорнутої галасливої кампанії на підтримку «президентських ініціатив», в яку втягнуто відомих представників інтелігенції, багато з яких навіть не мають уявлення ні про депутатський, ні про президентський законопроекти. Ця кампанія, організована за тим само сценарієм, що й так званий «всенародний референдум» у 2000 році, має на меті дезорієнтувати громадськість, створити враження підтримки науковою елітою, широкими колами інтелігенції і народних мас президентських «ініціатив», продовжити перебування Л. Кучми на посту Президента.

Такі відчайдушні дії

Л. Кучми і його прибічників вимагають від усіх, кому дорогі принципи демократії, примноження зусиль у протидії їх підлим намірам зберегти і зміцнити нинішній антинародний авторитарний режим.

Заявляємо: комуністи у Верховній Раді України робитимуть все для здійснення політичної реформи, для перетворення України на парламентсько-президентську республіку, розглядаючи це як перший крок на шляху до справжнього народовладдя. Заради цього ми готові до розумних компромісів. Водночас залишаємо за собою право на внесення нами нових пропозицій, спрямованих на реальну демократизацію державного і суспільного життя в нашій країні.