Дискусії навколо політичної реформи тривають. Ми запропонували поговорити на цю тему директорові Інституту проблем законодавства імені Ярослава Мудрого Рустемові ВАЛЄЄВУ.

— Рустеме Юдатовичу, яке ваше ставлення до ухваленої останнього сесійного дня постанови ВР про порядок підготовки проектів конституційних змін?

— Це нормативний документ, який дає змогу внести ясність у процедуру подання таких законопроектів. Загалом уперше постала така політична ситуація, коли із двох альтернативних законопроектів до Конституційного Суду пропонують подати лише один. Тому ухвалена парламентом постанова чітко визначила, хто має право надавати такі законопроекти на ревізію КС.

— Дехто з політиків не раз заявляв, що ця постанова суперечить Основному Законові...

— Я так не стверджував би. Кожний пункт виписано дуже чітко, і тут немає суперечностей з Конституцією. Я лише не бачу потреби паралельно подавати законопроект про внесення змін до Основного Закону у профільний комітет до отримання висновків КС. Бо комітет не ухвалить жодних рішень до отримання висновку Конституційного Суду. Інша річ, якби комітет давав висновки до подання проекту в КС. А процедура розгляду законопроектів профільним комітетом після отримання висновків КС цілком правильна.

— Чи вдасться досягти компромісу з цього законопроекту?

— Сподіваюся. Але в ньому також має бути все виписано так, що допоможе в подальшому уникнути протистоянь, які й виникають через брак процедури. Ось у цій постанові знайдено досить вдалий вихід із глухого кута, коли більшість протистоїть опозиції у питанні направлення законопроектів до КС.

— Можна стверджувати, що політичну реформу вже розпочато?

— Ні, вона ще не почалася. Триває підготовка до президентських виборів. І 400 голосів, які народні депутати віддали за цю постанову, означає бажання депутатів знайти вихід із глухого кута. Адже що не задовольняє опозицію у президентському законопроекті? Це те, що вибори і Президента, і парламенту, і органів місцевого самоврядування мають відбуватися в один рік. Що призведе або до продовження повноважень Президента, або до скорочення терміну повноважень народних депутатів.

Але водночас законопроекти містять і чимало корисного, що підтримає конституційна більшість. Це, скажімо, наслідки від переходу парламентарія із однієї фракції до іншої; можливість створення коаліційного уряду; обов’язкове підписання Президентом закону, який вносить зміни до Конституції. Але є, на мій погляд, і зовсім неприйнятні положення — це позбавлення з’їзду суддів України (який є найвищим органом суддівського самоврядування) права призначати, разом із Президентом та парламентом, суддів КС; позбавлення КС права офіційно тлумачити закони України. Вилучивши їх, можна зробити якісний законопроект.

— А в якому законопроекті більше прийнятних положень?

— Мені більше імпонує депутатський законопроект, бо він передбачає дострокове припинення повноважень парламентарієм не лише в разі виходу його із фракції, а й коли він відмовиться увійти до складу фракції партії, від якої його було обрано. Або, приміром, якщо Президент не підпише закон у встановлений Конституцією термін і не використає своє право вето, то такий закон має бути оприлюднено за підписом Голови ВР. Цікава також ідея контролю комітетів ВР за виконанням законів і постанов ВР, але КС раніше негативно поставився до такої пропозиції парламенту (через те, що такий контроль дасть змогу втручатися в роботу і судової гілки влади).

— А якщо Президент все-таки остаточно відкличе законопроект, про що він уже не раз заявляв?

— До речі, і цю процедуру чітко не виписано. Гадаю, має бути чітко і однозначно виписано такий механізм, тоді в подібних випадках не виникатиме жодних питань. Адже що сталося нині? Щойно Президент оголосив про свої наміри відкликати законопроект, опозиційний табір насторожився: увага, щось не так. Загалом, якби після того, як цей законопроект потрапив до парламенту і на депутатів не чинили тиск збоку, то робота парламентаріїв була б набагато плідніша. Адже в народних обранців, як засвідчила ухвалена постанова, завжди є бажання вийти із «безвихідного протистояння». Звичайно, сьогодні не можна домовитися з приводу одного погодженого законопроекту про внесення змін до Конституції. Але, можливо, уже завтра ситуація зміниться.