Сьогодні у Москві обговорять перспективи створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) чотирьох пострадянських держав —України, Росії, Білорусі та Казахстану. Тут відбудеться засідання так званої «групи високого рівня» (органу, який безпосередньо формує цей простір). Незважаючи на те, що сама ідея з’явилася на світ лише 23 лютого, це вже шосте засідання групи. Темп швидкий, бо влада надає процесу величезного значення. І його засвідчить керівникам делегацій сам Президент РФ Володимир Путін у Кремлі. Керує групою представник Казахстану, заступник голови уряду цієї країни Карім Масімов. Від України — Перший віце-прем’єр, Міністр фінансів Микола Азаров, від Росії — віце-прем’єр Віктор Христенко, нарешті, Білорусь представляє заступник прем’єр-міністра, міністр економіки Андрій Кобяков.
Мета цього та інших засідань — підготувати не пізніш ніж до вересня Угоду про створення Єдиного економічного простору.
На нинішнє засідання підготовлена так звана «інтеграційна карта», що має визначити маршрут руху країн «четвірки» до поставленої лідерами держав мети.
Підписаний у День радянської армії у Кремлі документ про створення ЄЕП — поки що тільки політична декларація. Однак президенти ясно заявили, що чотири держави хочуть створити в межах своїх територій Єдиний економічний простір для вільного пересування товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Водночас його розглядають як вищий рівень інтеграції порівняно із зоною вільної торгівлі і навіть Митним союзом. Держави «четвірки» планують досягти гармонізації економічного законодавства, що має сприяти всім формам торгового і виробничого співробітництва між країнами, які інтегруються. Проект концепції передбачає «інтеграційний маршрут»: від створення зони вільної торгівлі до побудови ЄЕП. Простір, на думку його ідейних натхненників, має підвищити конкурентний потенціал економік наших країн у торгівлі з третіми країнами.
Правильне чи помилкове твердження про можливість створення та життєздатності нового інтеграційного об’єднання чотирьох держав, покаже час. Однак він вже показав, що СНД і ЄврАзЕС — це практично непрацюючі об’єднання. Якщо СНД уже давно одержало статус «клубу президентів», то країни—учасниці ЕврАзЕС, які майже за 50 відсотками позицій мають різні імпортні тарифи, також перетворюються на такий собі гурток за інтересами.
Щодо ЄЕП, то потенційно буде важко домовитися чотирьом сторонам, які мають свої інтереси в цій справі. Український зовнішньополітичний вектор спрямовано в бік Європи, і участь Києва у створенні Єдиного економічного простору обмежується лише формуванням зони вільної торгівлі. Принаймні так наші політики пояснюють західним партнерам необхідність ЄЕП. Білорусь теж має відмінний від України погляд на політичну та економічну взаємодію. Росія — найбільш «міцний горішок» стосовно всіляких обмежень та вилучень, без яких вільна торгівля Москві не вигідна. Вона найплідніше співпрацює з Казахстаном, однак очевидно, що без участі України концепція ЄЕП втрачає будь-який сенс.
Гадаю, ідея формування ЕЄП — це чергова спроба інтеграції на пострадянському просторі. А такі спроби, як засвідчує досвід, нічим, окрім декларативних заяв не закінчуються. Втім, директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін вважає, що створення ЄЕП і є щонайдекларативніший захід, «котрий важливіший в політичному, ніж в економічному плані».
На його думку, це той випадок, коли процес створення виявляється значно важливішим, ніж результат: «Я вважаю, що сенс російської ініціативи полягає насамперед в тому, щоб залучити Україну до сфери впливу Кремля. Можна сказати, незважаючи на чимало застережень, що спроба формування ЄЕП заслуговує на схвалення. Москві у цьому разі потрібно активніше втручатися у внутрішньополітичні справи Києва, щоб остаточно не розгубити вплив на пострадянському просторі».
