Тринадцять років тому перед столичною радою поряд з синьо-червоним прапором замайоріло синьо-жовте знамено. То був початок народження нової епохи. Тоді 100 тисяч українців щиро вітали повернення національного стяга і вірили у відродження нової держави. Незалежної, вільної, щасливої. Про що століттями мріяли мільйони українців, віддаючи життя за національну ідею. І символом цієї віри став український прапор. Нині люди втомилися від пустопорожніх обіцянок можновладців і політичних протистоянь, безладдя і жебрацтва. Кілька років тому свято українського прапора відродили і запропонували відзначати на державному рівні. І не лише для того, щоб саме цього дня колір синього неба і жовтого колосся нагадував про нашу славетну історію. А й щоб відродити віру в щасливе майбутнє. Та і її замало. Бо не словами треба вшановувати національні символи. А справами і перемогами. Щоб ми були гідні називатися нащадками козацького роду.