Більш дисциплінованого народу, ніж «сумівці», годі шукати — зробили висновок мешканці села Кривчик Дунаєвецького району на Хмельниччині, де нинішнього літа вперше розташувався табір Хмельницького міського осередку СУМу —
Спілки української молоді.
Володимир Гарієвський, бунчужний — великий авторитет для 36 «сумівських скіфів».
Корені абревіатури сягають у 20-ті роки минулого століття, коли зародилася і навіть працювала в умовах підпілля у тодішній радянській Україні ця юнацька національна, патріотична організація. Вона повернулася в Україну з розпадом Союзу.
Юні хмельничани назвали табір у Кривчику «Скіфська пектораль». Не випадково. Бо організували вони не звичайну вилазку на природу, а табір-школу поряд з валами скіфського городища, біля залишків печер, де свого часу було знайдено знаряддя праці трипільців. Де зберігся старий дивовижний парк та палац Крупенський, де знімався колись фільм «Циганка Аза», де б’ють цілющі мінеральні джерела... Де сама земля наповнена духом патріотизму.
36 мешканців табору жили за суворим розпорядком. Кожний ранок розпочинався вітаннями «Гартуйсь!», підняттям Державного прапора та Гімном України і СУМу. Хоча й літо, таборяни мали своєрідні уроки — «гутірки», які вели вихователі, два священики і два семінаристи, вчили слово Боже, «теренознавство» і «Декалог», де викладено моральні принципи патріота-націоналіста. Коли до табору приходили гості із села, вони захоплено спостерігали за всім, що тут діється. Бо і їм не чужа одна із норм «Декалогу» — «змагатимеш до поширення сили, слави і багатства Української держави».
Для кращого засвоєння матеріалу дітей поділили на «рої», які називалися «Скіфські «сумівці», «Скіфські амазонки» і наймолодші — «Скіфські шишечки». І кожен спробував себе в ролі ройового, його заступника, хорунжого — від найменшого восьмилітнього Богданка Хлімоненка до вісімнадцятилітнього Володимира Гарієвського.
СУМ і подібні до нього молодіжні організації, хоча дещо й максималістичні, як на думку декотрих, виконують важливу для майбутнього держави місію. Бо вони готують ідейну еліту суспільства. Добре, що це усвідомлює і дехто з дорослих, хоча б ті, хто підтримав таборування коштами. Серед них Марко Ткачук із хмельницької фірми «Універсал», голова маківського СТОВ «Агрофірма «Україна» Володимир Макогон, мер Старокостянтинова Микола Мельник, голова фонду «Добро і примирення» Володимир Кухар, голова Хмельницької міської організації ПРП Віктор Кліщ. На щастя, це ще далеко не повний перелік.
Хмельницька область.
