Ціновий та споживчий ажіотаж, який панував на продовольчому ринку країни протягом червня-липня, трохи стабілізувався. Населення активно переконують, що зерна та інших товарів вистачає, хоча це не завжди спрацьовує, тож люди й надалі запасаються продовольством.
Я вже мав нагоду сформулювати свою позицію про причини цієї кризи — і в деяких ЗМІ, і у Верховній Раді України, і під час спілкування з керівництвом аграрного блоку уряду та самого уряду. Особливо плідні були розмови про це з Першим віце-прем’єр-міністром України
М. Азаровим та віце-прем’єр-міністром України І. Кириленком, які висловили немало цікавих думок.
Та навіть з огляду на наведені ними факти та аргументи я вважаю, що основним винуватцем ситуації, яка склалася на продовольчому ринку країни, є Міністерство аграрної політики України. Своїми діями, а подеколи і бездіяльністю воно допустило кризову ситуацію і тим самим не тільки завдало шкоди економіці України та населенню, а й фактично підставило весь уряд, його керівництво та особисто Прем’єр-міністра України.
На порядку денному нині стоїть питання — як вийти з цієї кризи, як досягти стабілізації ринку. Уряд розробляє свої заходи і найближчим часом планує їх розглянути та затвердити. Та поки цього не відбулося, спробую викласти свою точку зору на шляхи виходу з продовольчої кризи, висловити конкретні пропозиції.
Сподіваюся, думки, які спираються на мій досвід роботи у переробній промисловості, зерновій та хлібній галузі, а також діяльності як співголови тимчасової слідчої комісії України Верховної Ради України з цих питань, можуть бути корисними і читачам, і фахівцям, зокрема тим, які розробляють заходи для подолання продовольчої кризи.
Що тут першочергове?
Уряду, центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям вкрай потрібно провести великомасштабну інформаційну кампанію, повідомляючи населення про чіткі та послідовні кроки уряду на шляху подолання зернової кризи та відсутність підстав для побоювання щодо можливої загрози продовольчій безпеці України й забезпеченню попиту населення на основні споживчі товари. Такі заяви з боку влади вже лунають, але це ще не інформкампанія у всій її масштабності.
Посадовим особам уряду, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади варто утриматися від виголошення поспішних заяв про обсяги імпорту зерна в Україну та з інших питань, якщо це може негативно вплинути на споживчий попит або пропозицію держав — торгових партнерів України. Тут, на жаль, панує цілковитий хаос, і припинити його можна, мабуть, тільки прямою забороною з боку керівництва уряду на несанкціоновані заяви та суворим контролем за виконанням цієї заборони.
Для здійснення продуманих кроків з використання зерна та борошна з державного резерву першочерговим кроком, вважаю, має стати проведення інвентаризації ресурсів державного матеріального резерву. Це питання постало через те, що, за офіційними даними Державного комітету України з державного матеріального резерву, виявлено факти самовільного використання зерна з державного резерву підприємствами — відповідальними зберігачами. Так, за попередньою інформацією, у 2000 році обсяг самовільно відчуженого зерна становив
134,3 тис. тонн, у 2001-му — 152,2 тис. тонн, у 2002-му —184,4 тис. тонн. Така ж небезпека є і цього року, тому уряд має взяти це питання під жорсткий контроль. Чи такий контроль встановлено і наскільки він дійовий, мають знати і громадськість, і особливо фахівці.
Для недопущення зловживання на зерновому ринку у разі проведення імпортних операцій зерна з Росії, Казахстану та інших держав, необхідно, на моє переконання, посилити контроль:
а) органів Державної митної служби України — за переміщенням зерна через митний кордон України;
б) аграрному блоку уряду, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції — за ціновою політикою та переміщенням зерна на внутрішньому і зовнішньому ринку;
в) Антимонопольному комітету України — за дотриманням правил економічної конкуренції та обмеженням монополізму на ринках агропромислового комплексу і споживчому ринках;
г) Державному комітету статистики та Головній державній інспекції якості та сертифікації сільськогосподарської продукції Мінагрополітики слід проводити посилений контроль якості зерна та борошна.
За даними посадових осіб, відповідальних за аграрний блок уряду в Україні, потрібно імпортувати майже 3,5 млн. тонн зерна, значна частина якого буде продовольче. Наразі ціни на зерно у країнах-імпортерах поступово збільшуються, зокрема, і внаслідок поспішних та необдуманих заяв керівництва Мінагрополітики України. Тому тепер складно визначити рівень цін на продовольчу пшеницю в новому маркетинговому році.
Значною мірою рівень цін залежатиме від попиту України. Зважаючи на те, що імпортована пшениця буде досить дорога, слід очікувати підвищення цін і на хліб. Та якщо ціни на хліб навіть удасться втримати, слід остерігатися порушення технології виготовлення борошна з боку підприємств борошномельної промисловості, зокрема, через підмішування фуражного зерна до продовольчого, що є грубим порушенням відповідних державних стандартів. Для недопущення цього треба посилити контроль органів державної влади за технологією виготовлення борошна та випікання хліба.
Для оптимізації цінової політики та включення регулятивних механізмів економічної конкуренції по всьому ланцюжку: сільськогосподарський товаровиробник — підприємства борошномельної — хлібопекарської промисловості — споживач, — доцільно орієнтуватися на закупівельну ціну 550—600 грн. за 1 тонну пшениці ІІІ кл. та 450—550 грн. — за тонну пшениці ІV кл. У разі істотного збільшення закупівельної ціни від 600 до 900 грн. і більше за тонну пшениці ІІІ кл. неминуче слід очікувати збільшення цін на хліб та хлібобулочні вироби, що призведе до соціального невдоволення в Україні і буде, по суті, продовженням продовольчої кризи.
Розпочинаючи підготовку до імпортних операцій із зерном в Україну, потрібно вивчити позиції з приводу обсягів, можливих цін на зерно, динаміки світового ринку зерна експертів, які є представниками головною мірою зернотрейдерів. Адже в таких потужних зернотрейдерів, як «Рамбурс», «Топфер», «Каргілл», працюють чи не найкращі аналітики, які мають повноцінну інформацію про внутрішній та зовнішній ринки зерна, а тому здатні спрогнозувати рівень цін протягом року, визначити і найсприятливіші, і несприятливі напрями імпортування зерна. Обговоривши та прийнявши стратегію імпорту зерна у 2003/2004 маркетинговому році та забезпечивши мінімально необхідні обсяги зерна, лише тоді слід проводити певне обмеження чи квотування імпорту зерна.
Негативним чинником, що вплинув на ситуацію на зерновому ринку України, є відсутність ефективної системи обліку руху зерна, створення зерно-фуражного та продовольчого балансу. А тепер, як можна судити, відомості Державного комітету статистики не відповідають агропоказникам. Відсутність реальних статистичних відомостей про ринок зерна не дає змоги провадити ефективну аграрну політику. А тому обов’язковим етапом аграрної політики має стати створення нової системи збору та обробки статистичних відомостей про рух зерна на внутрішньому і на зовнішньому ринках України. Нещодавно (9 червня 2003 року) прийнято спільний наказ Мінагрополітики, Держкомзему та Держкомстату, яким створено нову систему обліку врожаю та врожайності сільськогосподарських культур. Сьогодні дуже важливо зробити все, щоб реалізувати цю систему.
Уряду доцільно, на мою думку, утриматися від жорстких адміністративних заходів на ринку зерна. Бо їх застосування, як показує досвід, створює загрозу сприятливому інвестиційному клімату в Україні, позбавляє можливості відкриття нових кредитних ліній в аграрний сектор економіки. Що відповідно заважає нормальному розвитку агропромислового комплексу.
З огляду на всі економічні та кліматичні чинники з України, за підрахунками експертів, буде експортовано ячмінь (близько 1,5 млн. тонн), горох (200 тис. тонн), кукурудзу (1 млн. тонн) та соняшник. Адміністративні важелі, пропоновані окремими посадовими особами Міністерства аграрної політики, а слідом за ними і деякими головами облдержадміністрацій (такі, як запровадження обмеження чи взагалі заборона експорту зернових), насамперед негативно позначаться на ціні експортованих товарів та й узагалі позбавить сільськогосподарських товаровиробників додаткового прибутку.
Зважаючи на те, що в разі сформування нормального імпортного клімату в Україну може бути завезено більший обсяг зерна, ніж це потрібно для внутрішнього споживання, вважаю, що Міністерству аграрної політики треба розробити систему захисту товаровиробників проти різкого коливання внутрішніх цін на зерно у ситуації, коли ринок буде перенасичений імпортованим зерном.
Ще раз підкреслюю, що внаслідок дій або бездіяльності Мінагрополітики ця криза, власне, значною мірою і виникла. З тих же причин уже втрачено багато часу та можливостей. Але і в такій ситуації необхідно зробити все можливе для нейтралізації негативних наслідків того, що сталося, й недопущення подібного в майбутньому. Саме на це націлені мої роздуми та пропозиції.
Василь ГАВРИЛЮК,народний депутат України, співголова тимчасової слідчої комісії для перевірки ситуації, що склалася на ринку зерна і хліба у країні.
