Сталося те, що, в принципі, і мало статися: Донецькою облдержадміністрацією на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2003 року представлено комплекс робіт, пов’язаний із розробкою та впровадженням на ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» високоефективних енергозбережних технологій виробництва високоякісних металургійного коксу та хімсировини для народного господарства держави із загальнорічним ефектом на суму 72,5 млн. гривень.
Участь у цих роботах, окрім АКХЗ, брали розташовані в Харкові Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут та «Діпрококс», а також Національна металургійна академія (Дніпропетровськ) і ЗАТ «АРС» (Донецьк). А серед конкретних виконавців — кандидат технічних наук, генеральний директор ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» Г. Власов, начальники цехів цього підприємства Г. Волокита, В. Гаврилюк, головний інженер заводу С. Кауфман, в минулому генеральний директор ЗАТ «АРС» І. Гуменюк, перші керівники вищезазначених інститутів Є. Ковальов, В. Рудика та інші.
— Держпремію коксохімікам, — нагадав у розмові з журналістами генеральний директор ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» Геннадій Олександрович Власов, — не присуджували з 1949 року. І от тепер, схоже, час відзначити гідних прийшов. У принципі, ми завжди розвивалися, навіть у непростий період, що настав одразу після розвалу Союзу. Деякі українські коксохімічні підприємства було зупинено, а ми працювали. І не було жодного випадку, щоб не виплачували зарплату. Протягом останніх десяти років провели реконструкцію двох коксових батарей. На першу витратили 13 млн. грн., на другу — 40. Нині ми починаємо реконструкцію третьої коксової батареї, кошторисна вартість якої дорівнює 147 млн. грн. Запустити її плануємо вже в грудні наступного року. І в підсумку матимемо додатково на рік 600 тисяч тонн коксу.
За останні п’ять років жодне з коксохімічних підприємств України не можна порівняти з АКХЗ стосовного того, що зроблено тут для реалізації заходів із удосконалення технології виробництва коксу, хімічної продукції і водночас для різкого скорочення шкоди, що завдається екологічному середовищу.
Під час реконструкції відділень уловлювання сірководню та одержання сірчаної кислоти було ухвалено рішення про закупівлю обладнання у відомої датської фірми «Хальдор Топсе». До речі, на реалізацію такого проекту АКХЗ віднайдено 6,5 млн. доларів.
— Тепер, — каже Анатолій Квасов, начальник відділу АКХЗ і один із виконавців комплексу робіт, висунутих на здобуття Держпремії, — ми одержуємо кислоту високої якості у значно більших обсягах і за будь-якого режиму роботи коксових батарей. Заразом скорочено викиди в атмосферу діоксиду сірки на 10,5 тисячі тонн на рік, часток сірчаної кислоти — на 40 тонн на рік.
Відмінність АКХЗ від інших аналогічних підприємств полягає, мабуть, і в тому, що поряд з ним немає жодних промпідприємств (як це є, скажімо, в Донецьку, Макіївці та інших містах), які споживали б надлишки коксового газу (останній неминучий під час виробництва коксу).
З приходом до керівництва підприємством Геннадія Власова (а це майже десять років тому) було поставлено завдання знайти оптимальний варіант виробництва із надлишку коксового газу електроенергії. І сьогодні таке завдання, можна сказати, розв’язано на «відмінно» з плюсом. Сьогодні АКХЗ — це перше підприємство в Україні, яке не тільки цілком забезпечує себе електроенергією на 4,8 млн. грн., а й ще на 300—400 тис. грн. продає її «Донбасенерго».
Ідею одержання електроенергії було реалізовано у такий спосіб. На заводській ТЕЦ тривають роботи з модернізації котлів, установлювання нового, що дало змогу, спалюючи коксовий газ, у кілька разів збільшити виробництво пари.
— Пара, — розповідає заступник головного енергетика Олександр Трегубенко, — передається на турбіни, і в підсумку генератор виробляє електроенергію. Загалом у двох машзалах ТЕЦ установлено дев’ять турбогенераторів сумарною генеруючою потужністю 90 мВт/год.
І така вельми істотна деталь. АКХЗ сьогодні є єдиним коксохімічним підприємством, де використовують так звані установки сухого гасіння коксу. Тобто кокс на підприємствах охолоджують не водою, як це зазвичай роблять на інших коксохімах, а циркулювальним газом, що проходить через котел-утилізатор. У підсумку вироблені 200 тонн пари за годину також спрямовують на виробництво електроенергії.
— Установки сухого гасіння коксу, — відзначає начальник відділу заводу Анатолій Квасов, — дають змогу не лише виробляти хорошу пару, а й працюють на якість коксу.
На сьогодні на АКХЗ досягнуто разючих результатів у прогресивній експлуатації коксових батарей, технічної води, переробці вугільної смоли з метою виробництва продукції, які не мають аналогів в Україні.
