На одній нозі

— А звідкіля коровам бути ситими, коли пастися ніде, — емоційно відповів голова. — Наше село, вважайте, залишилося без землі. Оте, що біля хати, і все. Й земля яка в нас? Пісок та й годі. Тут без гною нічого не вродить, а тримати худобу немає змоги. На 330 дворів — усього 120 гектарів землі, з них 100 —ріллі. Тобто по 0,31 гектара на двір. Це, по суті, лише городи. Не дивно, що в такому великому селі — лише 277 голів великої рогатої худоби, зокрема 184 корови. Та й тих нема де випасати. А люди ще хочуть тримати свиней, птицю, іншу живність. Щоправда, орендуємо в Довжицької сільської ради 29,2 гектара випасів і ще 53,6 гектара передано в користування із земель запасу Куклівської сільської ради. А земля необхідна, бо в нас молодих сімей багато. Під забудову виділили півтора гектара. А дати їм десь ще землю, окрім тих 15—20 соток, що біля хати, немає можливості. З чого жити молодим людям, коли все довкола стоїть і роботу знайти неможливо?..

Історія місцевого безземелля, яку повідав мені Микола Онуфрійович, специфічна. За радянських часів у селі збудували потужний льонозавод, на якому трудилося кількасот робітників не лише з Оконська й довколишніх сіл, а й з райцентру Маневичі, що за п’ять кілометрів звідси. Досить успішно працювало й місцеве форелеве господарство. Окрім того, чимало мешканців Оконська працювали в розташованому поруч лісництві. Не бракувало й тих, хто їздив на роботу у Маневичі, де тоді було до чого докласти рук. На початку 90-х років минулого століття льонарство на Волині почало занепадати. А відтак стали непотрібними льонозаводи. Припинило свою діяльність таке підприємство і в Оконську. Від форелевого господарства залишився лише дріб’язок. Те саме сталося і на більшості підприємств Маневичів. Люди в Оконську залишилися без роботи. І єдиною годувальницею для них стала земля. Ось тоді й відчули в селі, як її не вистачає.

А де поділася земля? Річ у тому, що в 1959 році оконський колгосп «Правда» розформували, а його землі приєднали до господарства в сусідньому селі Велика Яблунька. Мешканці Оконська не поспішали переводитися туди на роботу, бо її й тут вистачало. Тож коли розпочався розподіл земельних паїв, у радгоспі «Маневицькому», до якого перейшли поля колишнього колгоспу «Правда», працювало лише чотири жителі Оконська. Їм видали паї. Решта лишилися безземельними. Ось тоді селяни і забили на сполох. Але час втратили. Тепер вони намагаються відвоювати хоча б оті 29,2 гектара земель, які орендують у Довжицької сільської ради. Та сусіди відмовляються передати їх оконцям. Останні готові боротися за цей масив навіть через господарський суд. Ситуацію, що склалася, вивчав на місці заступник начальника обласного головного управління земельних ресурсів Яків Дерлюк.

— Справді, Оконськ страждає від безземелля, — каже Яків Тихонович. — Мешканці села хотіли б змінити межі сільських рад, щоб їм передали оті 29,2 гектара, які вони орендують у Довжицької сільської ради. Однак депутати останньої їм у цьому відмовили. Тепер там назріває конфлікт через несплату селянами Оконська 1480 гривень орендної плати за ту земельну ділянку. Ніби саме через цей борг жителі села Велика Яблунька, яке входить до Довжицької сільської ради, почали самовільно розорювати згадану площу. Стосовно зміни меж, то в новому Земельному кодексі навіть немає такого поняття, як межі сільських рад. Є межі областей, міст, районів, сіл, але не сільрад.

У Земельному кодексі записано, що попереднім власникам земельні ділянки не повертаються, уточнює Яків Дерлюк. А ось вільні ділянки земель запасу та резервного фонду Довжицька і Куклівська сільські ради могли б надавати в користування жителям Оконська на тих самих умовах, що й своїм. Але таких земель на прилеглих територіях суміжних рад немає, тому вирішити питання збільшення розмірів наділів жителям Оконська можливо лише шляхом укладення договорів з власниками паїв на території Довжицької та Куклівської сільських рад. Нині ці землі розпайовано, проекти поділу на частки розроблено. За словами Я. Дерлюка, на сьогоднішній день у Куклівській сільській раді з 504 власників сертифікатів 333 отримали державні акти на право приватної власності на землю, у Довжицькій сільраді — з 773 лише 189. Розмір паю по цих сільрадах становить відповідно 3,05 і 2,02 гектара. Якщо зважити, що деякі сім’ї матимуть навіть по дві-три такі частки і серед пайовиків чимало людей похилого віку, то взяти в них землю в оренду цілком реально.

Земля з наближенням до ринкових умов стає реальним засобом отримання прибутків для її власників. Незабаром вона стане і товаром. Дехто в цьому бачить позитивні наслідки реформ в аграрному секторі економіки. Однак приклад Оконська свідчить, що не всюди вчасно підготувалися до їх проведення. Ситуацію, яка тут склалася, можна було б запобігти, якби для цього села надали площі земель запасу. Ще й узяти б до уваги, що з’являтимуться молоді сім’ї, приїдуть у село нові люди, яким також потрібні наділи — зводити житло, тримати город, вести домашнє господарство. Тож проблеми Оконська стосуються не лише цього села, а й інших, розташованих у приміських зонах.

 

Волинська область.