Навіть у професійних юристів погляди на перебіг політичної реформи в Україні різні. Сьогодні на запитання нашого кореспондента відповідає народний депутат України, перший заступник голови Комітету ВР з питань правової політики, член фракції партій ППУ та «Трудова Україна», перший заступник голови Спілки юристів України Микола ОНІЩУК.

— Схвалена парламентом постанова про процедуру направлення проектів змін до Конституції до Конституційного Суду була суто політичним компромісом чи юридичною знахідкою?

— Постанова врегулювала на рівні регламентних норм питання про направлення на експертизу до КС проектів конституційних змін. Водночас процедура щодо конституційних законів повинна бути визначена законом. У зв’язку з цим не випадково постановою доручається Комітету ВР з правової політики до 15 жовтня розробити проект закону про процедуру розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України. Тобто цю постанову слід розглядати, як рішення на один випадок. Парламент мав певну проблему, повинен був її вирішити і розв’язав у такий спосіб. Але водночас і визнав за необхідне законодавчо її врегулювати.

— Те, що КС уже прийняв до розгляду обидва законопроекти конституційних змін — президентський і депутатський — і визначив суддів-доповідачів з цих питань, свідчить, що суд уже визнав юридичну грамотність цієї постанови?

— Конституційний Суд, вочевидь, не може відмовити у прийнятті до розгляду згаданих законопроектів, оскільки ані сам Основний Закон, ані попереднє рішення КС не містять визначеної процедури направлення проектів конституційних змін до КС, на яку міг би послатися суд, приймаючи до розгляду той чи інший законопроект. Мало того, Конституційному Суду не можна ставати суб’єктом певного політико-правового процесу, а проголосована постанова ВР має саме такий характер. Тому КС, певно, все-таки забезпечить розгляд обох законопроектів.

— Якими правовими нормами керуватиметься Президент, якщо він вирішить відкликати свій законопроект з КС?

— Чинна Конституція не містить прямих норм, які регулювали б порядок відкликання саме конституційних законопроектів, тобто проектів законів про внесення змін до Конституції. Зазвичай правники застосовують процедуру, аналогічну зі звичайними законопроектами, маючи на увазі, що суб’єкти законодавчої ініціативи, якими в даному разі є і глава держави, і народні депутати (не менш як 150), мають право у будь-який момент незалежно від стадії розгляду цього законопроекту його відкликати. І, певно, оскільки в Конституції не визначено порядку відкликання проекту конституційних змін з КС, глава держави і сказав про необхідність вивчення юридичних нюансів цього питання.

— Чого можна очікувати, якщо Леонід Кучма таки відкличе свій законопроект із КС?

— Уже скоро рік, як суспільство «вагітне» ідеєю політичної реформи. І як жінка повинна народити дитину, так і суспільство, влада і парламент зокрема, повинні «народити» політреформу. Альтернативи політичній реформи немає. Адже досягти політично відповідальної влади неможливо, не змінивши Конституцію. На мій погляд, якщо Президент зробить такий крок, це може негативно вплинути на перспективу політичної реформи. Глава держави на сьогодні залишається сильним політичним гравцем, і відсутність його ініціативи не може не вплинути на процес конституційної реформи. Тобто у разі відкликання главою держави його законопроекту процес внесення змін до Конституції може бути сповільнено і навіть доведено до певної політичної апатії. З другого боку, проведення реформ такого масштабу потребують суспільного конценсусу. Але глава держави відчуває, що цього конценсусу, судячи з останніх подій, у парламенті немає. Досягти конценсусу напередодні президентських виборів теж досить складно. На жаль, сьогодні — не кращий момент для конституційної реформи.

— Опозиція найбільше закидає Президентові, що у його законопроекті є можливість продовження повноважень нинішнього глави держави ще на кілька років. У свою чергу, Президент пообіцяв поставити пляшку тому, хто покаже це в його законопроекті. А ви в одній із публікацій заявили, що Леонід Кучма може бути єдиним кандидатом від влади на майбутніх президентських виборах. Тож зізнайтеся, чи закладено цю можливість у президентському законопроекті?

— Президент правильно сказав, що в самому тексті його проекту змін до Конституції немає норм про продовження повноважень нинішнього Президента. Але там є норма про президентські й парламентські вибори в один рік і передбачається, що час, з якого буде застосовано принцип одночасності виборів, визначить парламент. Щоправда, виникає дискусійне запитання: чи це має бути предметом регулювання Конституції чи закону? На моє переконання, дату проведення виборів в один рік треба приймати винятково 300 голосами, бо це стосується основ організації влади. Поза всякими сумнівами, це має належати до питань Конституції, бо якщо встановлюватимемо строки законом, то тоді порушимо баланс і стабільність основ функціонування всієї влади в Україні. Але пляшку від Президента не заробить ніхто: в самому проекті внесених ним змін до Конституції положень про продовження перебування нинішнього глави держави на цій посаді немає.

— А на чому тоді грунтувалося ваше твердження, що Леонід Кучма може бути єдиним кандидатом від влади на наступних президентських виборах?

— По-перше, я висловив припущення, а не твердження. І воно грунтується на тому, що глава держави сьогодні залишається активним політичним діячем і має великий потенціал. Щодо юридичного боку цього питання, то є проблема в тлумаченні відповідних норм Конституції: чи мають обмеження щодо строків обрання на президентську посаду зворотну силу. Адже Леонід Кучма вперше був обраний Президентом до прийняття чинної Конституції. Крапку в цій правовій суперечці може поставити лише Конституційний Суд або парламент, якщо він ухвалить відповідну статтю Конституції в новій редакції.

Розмову вела Юліана ШЕВЧУК.