Багато хто з нас стикається з проблемою купівлі або продажу квартири. Здавалося б, що простіше — треба лише мати енну суму умовних одиниць і можливість вибору. Та, на думку людей, котрі професійно займаються нерухомістю, навіть великі гроші не завжди застрахують від несумлінних посередників у такій важливій справі.
Звичайно, кожен обирає свій шлях розв’язання житлової проблеми: хтось покладається на власні знання й досвід, хтось вважає за краще довіритися фахівцям. За результатами опитування мешканців Миколаєва, без посередників бажають укласти угоди купівлі-продажу 52,7 відсотка городян, агентствам нерухомості довіряють 30 відсотка, обирають приватних маклерів 17,3 відсотків. Як бачимо, більшість людей не бажає вдаватися до послуг третьої особи, переважно через недовіру або бажання заощадити на угоді.
Ринком нерухомості в Миколаєві опікуються майже 50 агентств і більш як 1,5 тисячі приватних агентів. Якщо діяльність біржі чи агентства проконтролювати можна, то приватний маклер, що працює на вільних хлібах, — постать непідконтрольна. Лише три відсотки приватників діють відповідно до законів. А це відкриває можливість для різноманітних оборудок в операціях з нерухомістю. Найпоширеніші афери на ринку житла — приховання інформації про колишніх власників квартири, про суму комунальних боргів, паспортний режим, спірні судові справи, спадкоємців тощо. Тому нещодавно організована обласна асоціація фахівців з нерухомості рекомендує звертатися лише до фірм, котрі працюють стабільно.
За словами голови асоціації Андрія Мойсола, агентства нерухомості є кращими з деяких причин. Скажімо, наявність досвіду, постійний моніторинг законодавства, налагоджений механізм взаємодії з державними органами, серйозна інформаційна база, цивілізований розрахунок між сторонами, наявність пристосованих приміщень. Водночас на ринку працюють організації, котрі лише зареєстровані як агентства нерухомості або універсальні біржі. Насправді ж це групи приватних ріелтерів, які об’єдналися, прагнучи виступати від імені агентства.
Іншу думку про свою діяльність висловлюють маклери-одинаки. Один із них заявляє: «Жодна нормальна людина й не подумає звертатися до агентств. Вони такі само посередники, тільки гребуть утричі дорожче за оформлення угоди. Я не маю офісу, мені не треба платити за оренду, утримувати працівників, платити податки. І я ніколи не візьму зайвого за оформлення. А те, що кожне агентство запевняє, що саме в нього найбільша база у місті, — м’яко кажучи, неправда. Всі квартири як на долоні, підшукати потрібний варіант через рекламну газету зовсім неважко».
Щодо цін на квартири, то протягом останніх двох років вони зросли у два-три рази. Це ще не пік, якого було досягнуто 1992 року, але вже свідчення високого попиту на такий товар. Якщо 2000 року ціни на однокімнатну квартиру коливалися в межах від 2100 до 3300 доларів (залежно від району міста), то нині таке житло можна придбати за 5,5—7 тисяч. Хоч як дивно, але ціна двокімнатної квартири не дуже відрізняється від ціни однокімнатної. Нині її можна придбати за вісім тисяч у віддаленому мікрорайоні і за десять тисяч у центрі. А трикімнатні квартири, котрі два роки тому коштували від чотирьох до восьми тисяч, цього року тягнуть на 8—16 тисяч доларів. Щодо елітного житла — дворівневих квартир у центрі міста з усіма можливими і неможливими вигодами, повною автономією, гаражами і прибудовами, то за таку «хатинку» доведеться викласти до 100 тисяч у. о.
Стрибок цін на житло ріелтери пояснюють передусім підвищенням рівня добробуту людей. До того ж люди за звичкою не надто довіряють банкам, тому вважають за краще вкладати гроші в нерухомість. З усіх угод купівлі-продажу 85 відсотка укладають для нагальних потреб, а 15 відсотка — заради вкладання коштів. Ще одна причина подорожчання квартир — повернення наших співгромадян із землі обітованої з пристойними грошима для купівлі житла. Тож роботи на найближчий час вистачить і офіційним конторам, і маклерам-одинакам. Кого обрати — справа особиста. Приблизно так само, як вирішити питання, де стригтися. Можна вдома перед дзеркалом, можна в перукарні.
Миколаїв.
