Пенсійну реформу — в життя

Зазначеними законами, що наберуть чинності з 1 січня 2004 року, докладно регламентовано правові засади функціонування пореформеної системи пенсійного забезпечення. З наступного року пенсійне забезпечення загалом складатиметься з трьох відносно незалежних систем.

По-перше, це реформована солідарна пенсійна система; по-друге — обов’язкова накопичувальна пенсійна система і, нарешті, — система добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

І. Реформована солідарна пенсійна система будується на принципах «соціального страхування» та «солідарності поколінь». За рахунок сформованих за цією системою коштів сплачуватимуть пенсії за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника. Їх призначатимуть після досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку — 55 років для жінок та 60 років для чоловіків.

Загальнообов’язкова система державного пенсійного страхування охоплюватиме усіх працюючих громадян (у тому числі й тих, хто забезпечує себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки). Це створює рівні права на пенсійне забезпечення для всіх категорій громадян.

При цьому запроваджується нова формула нарахування пенсій, яка передбачає розширення періоду врахування заробітку під час визначення розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались.

Крім того, нове законодавство не передбачає максимального обмеження розмірів трудових пенсій, яке на сьогодні становить 150 грн. Така норма відновлює належну диференціацію пенсій, про яку так багато говорили і якої так чекали пенсіонери-трудівники, а отже, соціальну справедливість пенсійної системи.

У цьому зв’язку варто підкреслити, що сьогоднішнім пенсіонерам за умовами нового закону буде надано право на перерахунок уже призначених їм пенсій. Тож  наші громадяни усіх вікових груп зможуть скористатися перевагами реформованої пенсійної системи.

До того ж визначено, що всі пенсії будуть індексуватись відповідно до розміру інфляції та не менш як на 20 відсотків від реального зростання середньої заробітної плати в Україні.

Слід зауважити, що за збереження пенсійного віку в 55 і 60 років громадянам одночасно надається можливість більш пізнього виходу на пенсію. У цьому разі розмір пенсії підвищується від 3 відсотків за умови відстрочки виходу на пенсію на один рік до більш як 85 відсотків, якщо людина працюватиме ще десять років після досягнення пенсійного віку. Разом з тим за виходу на пенсію у більш літньому віці збільшується період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить, і розмір її пенсії підвищується. Розв’язання цих питань буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме тільки від його готовності «працювати на самого себе».

Відбудеться і розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за програмами для різних категорій пенсіонерів. На першому етапі, окрім Пенсійного фонду, джерелом пенсійного забезпечення слугуватимуть кошти державного бюджету. Згодом фінансування дострокових пенсій (за списками №1 та №2), а також інших категорій підвищених пенсій поступово перекладатиметься на відповідні недержавні професійні та корпоративні фонди з обов’язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.

Отже, солідарна система пенсійних виплат грунтуватиметься на внесках до неї коштів усіма працюючими громадянами країни та їхніми роботодавцями. З цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії. Розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної плати, з якої сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це досягатиметься шляхом запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначатимуть і виплачуватимуть пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.

ІІ. Сутність загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування, яке запроваджуватиметься відповідно до нового законодавства, полягає в тому, що частина обов’язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) зосереджуватимуться у єдиному Накопичувальному фонді. Тут ці внески обліковуватимуться на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, які, або на користь яких, сплачуватимуть такі внески.

Кошти Накопичувального фонду інвестуватимуться в економіку країни для отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління цими коштами здійснюватимуть обрані на конкурсній основі спеціальні компанії з управління активами (для яких зазначена діяльність є професійною і які матимуть на це ліцензії). Інвестуючи пенсійні активи, компанії повинні будуть діяти згідно з вимогами стосовно напрямів, ринків, умов укладання коштів.

Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснюватиме банківська установа-зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове використання цих активів. А ось адміністративне обслуговування цієї системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.

Варто наголосити, що кошти на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, які зможуть скористатися ними з досягненням пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, — і раніше цього терміну, наприклад, у разі набуття інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до виплат із солідарної системи.

Можна сміливо стверджувати, що введення накопичувального пенсійного страхування привносить чимало вагомих позитивних зрушень у забезпеченні наших громадян у похилому віці.

По-перше, це дасть можливість збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу.

По-друге, посилюється залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи.

По-третє, людина одержує впевненість у тому, що гроші, зароблені нею і обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, у разі її відходу з життя підуть не у «загальну казну», а будуть успадковані її найближчими родичами.

Нарешті, функціонування накопичувального пенсійного страхування поряд із солідарною пенсійною системою знижує ризик одержання громадянами низьких за розміром пенсій і певним чином страхує майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та можливих коливань в економічному розвитку держави.

Передбачено, що цю накопичувальну систему запроваджуватимуть лише після формування необхідних економічних передумов та налагодження ефективного державного нагляду й регулювання в пенсійній сфері, а також за умови створення тут належної інфраструктури.

У законі також зафіксовано, що через 11 років після запровадження обов’язкової накопичувальної системи громадянам буде надано право перевести за бажанням свої пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного безпосередньо ними недержавного пенсійного фонду. Це дасть змогу застрахованим особам, по суті, самостійно обирати програми, які, на їхню думку, найприйнятніші для інвестування пенсійних заощаджень, а отже, одержати додаткову можливість впливу на розмір своєї майбутньої пенсії.

ІІІ. Основу системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення становитимуть недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. В рамках цієї системи працівники матимуть можливість, тільки в разі бажання майбутнього пенсіонера, додатково до заощаджень у загальнообов’язковій системі (Накопичувальному фонді) перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду.

Система недержавних пенсійних фондів дасть можливість залучати і кошти роботодавців (корпорацій, підприємств, компаній тощо) до формування пенсійних заощаджень їхніх працівників і, отже, ще більше сприяти забезпеченню належного рівня добробуту громадян, які перебувають на заслуженому відпочинку. Передбачається, що внески до недержавних пенсійних фондів і від працівників, і їхніх роботодавців, а також отриманий інвестиційний дохід матимуть податкові пільги. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувались, та розміру отриманого на них інвестиційного доходу.

Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлено дуже жорсткі вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів, а також до компаній (та їх персоналу), які здійснюватимуть управління пенсійними активами, фондами та надання агентських послуг у цій сфері.

Окреслено і вимоги до банківських установ-зберігачів, визначено їхні функції та межі відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних заощаджень. Крім того, зафіксовано, яким має бути склад пенсійних активів, яким параметрам мають відповідати напрями, ринки та диверсифікація (розподіл) інвестування цих активів. Закон передбачає встановлення з боку держави суворого та дієвого нагляду за системою недержавного пенсійного забезпечення.

Усі ці жорсткі вимоги та розгалужена інфраструктура, що має бути створена в недержавній пенсійній системі, спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень та майнових прав застрахованих осіб.

Отже, спільними зусиллями Верховної Ради і Кабінету Міністрів України визначено основні контури і параметри майбутньої багаторівневої пенсійної системи. Справа тепер за виконавчою владою, на яку покладається втілення в життя цієї системи. Нині на порядок денний роботи уряду стає створення потрібної нормативної та організаційної бази для чіткого й ефективного введення в дію нових пенсійних законів.

Особливу увагу Кабінет Міністрів приділятиме формуванню системи зберігання та управління пенсійними активами, розвитку небанківського фінансового посередництва, вітчизняних фінансових інституцій, створенню ринку іпотечних фінансових інструментів, розробці механізмів участі пенсійних фондів в управлінні корпоративними правами.

Зрозуміло, що основне навантаження у започаткуванні повномасштабної пенсійної реформи лягає на Пенсійний фонд України, який зобов’язаний провести передусім велику підготовчу роботу з організації перерахунків пенсій за умовами нового закону та здійснення нових призначень пенсій. Крім того, перед ним стоїть завдання забезпечити максимальну повноту збору пенсійних внесків, точність планування та виконання бюджету фонду.

Усі служби Пенсійного фонду, починаючи від центрального апарату до його районної структурної одиниці, повинні належно підготуватися до виконання цього завдання. У процесі загальної підготовки можна виділити три основні складові: кадрову, технічну та організаційну.

Перша. Розв’язання проблеми кадрової готовності має стратегічно важливий характер. Працівники Пенсійного фонду на місцях мусять знати, «коли?», «що?» і «як?» робити, чітко усвідомлювати особисту відповідальність за доручену їм ділянку роботи.

Потрібно забезпечити повномасштабну підготовку наявних кадрів до роботи в нових умовах. Для цього слід максимально залучити центральні курси та обласні центри підвищення кваліфікації державних службовців, провести тематичні (вузько спеціалізовані) семінари.

Стратегічно важливим напрямом у роботі з підготовки кадрів для запровадження нової пенсійної системи можна вважати вжиті Пенсійним фондом заходи з відкриття окремих факультетів у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (Харків) та Одеській юридичній академії. До речі, наступного року в Київському національному торгово-економічному університеті відбудеться перший випуск спеціальної групи фахівців з пенсійного забезпечення — актуаріїв, яких готують на замовлення Пенсійного фонду України.

Уже тепер на постійно діючих курсах на базі Київського національного торговельно-економічного університету здійснюється підвищення професійної кваліфікації керівних працівників та спеціалістів органів Пенсійного фонду регіональної та районної (міської) ланки з питань пенсійного реформування. У підвідомчих управліннях фонду започатковано роботу громадських приймалень та інформаційно-консультативних пунктів. Разом з тим значної активізації потребує також роз’яснювальна робота фонду через радіо, телебачення, пресу.

Друга — технічна готовність. Без сумніву, в умовах функціонування страхової системи призначення пенсій вирішального значення набуває надійність та чіткість роботи з персоніфікованого обліку внесків. Тому вже сьогодні потрібно консолідувати всі можливі сили і ресурси на його удосконаленні, а також забезпечити послідовну, планомірну підготовку до запровадження обов’язкової накопичувальної системи.

Дуже важливо максимально автоматизувати технологічний цикл призначення та виплати пенсій і шляхом встановлення багатотермінального комп’ютерного обладнання забезпечити належну оперативність доступу до даних системи персоніфікованого обліку пенсіонерів. Це, окрім усього іншого, сприятиме скороченню адміністративних видатків, пов’язаних з обслуговуванням та експлуатацією комп’ютерного обладнання.

Належну увагу треба також приділити забезпеченню завчасної підготовки і перевірці програмного забезпечення, необхідного для призначення і виплати пенсій в умовах нового пенсійного закону.

Третя і, мабуть, головна — фінансова готовність. За попередніми розрахунками, зростання видатків Пенсійного фонду, пов’язане з проведенням перерахунків за новими умовами вже призначених пенсій та з призначенням нових пенсій, очікується на рівні 25 відсотків, або понад 5 млрд. грн. щорічно.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено основні джерела коштів для покриття зазначених видатків. Проте у цій важливій справі багато залежатиме від ефективності роботи органів Пенсійного фонду в частині збору страхових внесків, роботи з боржниками, суворого дотримання фінансової дисципліни.

А загалом є підстави вважати, що всі органи державної виконавчої влади впораються з покладеними на них складними завданнями із запровадження нової великомасштабної пенсійної реформи в Україні, і 1 січня наступного року буде позначене успішним її стартом. Варто підкреслити, що головною запорукою успіху нової пенсійної реформи та підвищення життєвого рівня пенсіонерів є стабільність зростання економіки України, покращання фінансового становища наших підприємств.