Заповіт може бути секретний і з застереженнями

Нова норма: Верховна Рада України ухвалила новий Цивільний кодекс України (далі — ЦК).

Це означає, що у нас істотно змінено правове регулювання відносин спадкування. За новим кодексом, успадковувати можна від іншої особи усі права та обов’язки, які мав спадкодавець на момент відкриття спадщини (вона відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою). Зрозуміло, якщо ці права не припинилися з її кончиною.

Крім всього іншого, успадковувати можна: право на земельну ділянку; право на вклад у банку; право на одержання страхових виплат; право на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки; обов’язок відшкодувати шкоду, яка була завдана спадкодавцем.

Водночас до спадщини не належать право: на аліменти, пенсію, допомогу та інші виплати (це не стосується таких виплат, нарахованих спадкодавцю, але не одержаних ним за життя, — вони передаються членам його сім’ї, а в разі відсутності таких — включаються до спадщини); на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян; а також права та обов’язки особи як кредитора або боржника (в останніх двох випадках за певних обставин спадкування можливе).

Новий ЦК передбачив можливість складення заповіту з умовою. Тобто заповідач обумовлює виникнення права на спадкування у особи, яка вказана у заповіті (ця умова може бути як пов’язана, так і не пов’язана з поведінкою особи, виходити з наявності інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). За цього закон застерігає, що умова не повинна суперечити закону або моральним засадам суспільства.

Закон дозволяє складення і секретного заповіту. Такий документ посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. Після відкриття спадщини у визначений день нотаріус оголошує секретний заповіт. Це відбувається у присутності заінтересованих осіб та двох свідків. Про оголошення заповіту складається протокол, у якому записується весь зміст заповіту.

Замість існуючих на сьогодні двох черг спадкоємців новий кодекс передбачає п’ять.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у т. ч. зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, потім той з подружжя, який його пережив, та батьки.

До другої черги спадкоємців належать рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Третя черга спадкоємців за законом — рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

П’ята черга — це інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому ближчі родичі «посувають» від права спадкування дальших родичів. У п’яту чергу включаються також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Як і чинний, новий ЦК передбачає почергове набуття спадкоємцями права на спадок. Водночас тут дозволено і винятки — черговість може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але такий договір не повинен порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Новий ЦК дозволяє спадкування також за правом представлення. Воно поширюється на внуків, правнуків, прабабу, прадіда, племінників, двоюрідних братів та сестер спадкодавця. Кожний з них має право на ту частину спадщини, яка за законом належала б їх відповідному родичеві, якби він був живий на час відкриття спадщини. Так, внуки та правнуки спадкодавця успадкують ту частку спадщини, що належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живі.

Звертаємо увагу, що новий кодекс надає можливість на укладання нотаріально оформленого спадкового договору. У ньому одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на відповідне майно. Набувач у спадковому договорі може зобов’язатися вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Яку саме дію, закон не уточнює, але за цього передбачає, що в разі неможливості набувачем виконати волю відчужувача, набувач отримує підставу через суд розірвати такий договір. Так само і відчужувач може ініціювати розірвання договору у разі невиконання набувачем його розпоряджень.