Хто хоч раз побував у Старобільську і ознайомився з його багатою історією, не може не захоплюватися нашою землею. Старобільськ — одне з найдавніших міст України: нинішнього року йому виповнилося 316 років. За більш як три століття він зазнав багато чого: війни, голод, руїну, зміни, але завжди умів долати перешкоди, виявляти характер і добиватися успіху.
Останнє десятиріччя було складне для старобільців. Економіка поступово занепадала, а нині, можливо, знадобиться ще одне десятиліття, щоб не тільки відновити все зруйноване, а й змусити його працювати на випередження. Створення економічно сильного регіону — найголовніше завдання районної влади.
Старожили досі пригадують, що раніше робочий день старобільців розпочинався із заводського гудка. Свій голос подавав механічний завод, на якому вітчизняні ЗІЛи здобували друге життя. Після розвалу СРСР підприємство вимушене було зупинити виробництво, і ми робимо все можливе для того, щоб повернути йому життя. Сьогодні завод виробляє термокотли власної модифікації, які мають попит на споживчому ринку. Успішно працює плодоконсервний завод, який випускає на рік 20 млн. умовних банок. Старобільська меблева фабрика спеціалізується на виробництві корпусних меблів. Але після того, як у неї з’явився інвестор, розширила свій асортимент і вже одержала два замовлення з Голландії. Свою продукцію на міжнародний ринок постачає і швейна фабрика. Здобула високе визнання наша лікувальна вода «Срібна криниця», що увійшла до десятки кращих вод Європи, а старобільський інкубатор посідає перше місце в Україні з виробництва інкубаторних яєць.
Піднесення промисловості дає можливість розрахуватися з боргами, накопиченими за роки застою. Удвічі збільшився районний бюджет, і це дало змогу нам більше уваги приділяти соціальній галузі. Витрати на освіту, приміром, сьогодні становлять 5 млн. грн. У місті відкрито дві філії університету, є медичне училище і аграрний технікум. Старобільськ по праву можна назвати містом студентів, бо в ньому навчаються майже 6 тисяч юнаків та дівчат.
Ми шануємо історію свого краю. Після Великої Вітчизняної війни у Старобільську було 30 шпиталів. Останки багатьох радянських воїнів було поховано в нашій землі, тому на їх честь встановлено почесний знак «Померлим у шпиталях». Такої пам’ятки більше ніде немає. Надаємо допомогу у відновленні Свято-Скорботинського жіночого монастиря. У 1939—1940 роках у ньому утримували польських військовополонених, таємницю трагічної загибелі яких було розкрито лише 1991-го. Під час окупації німці відкрили тут табір для полонених червоноармійців, а після війни у стінах монастиря стояла військова частина, була будівельна контора, і тільки 1992 року монастир повернули вірникам. Сьогодні там тривають відновні роботи.
Незважаючи на свій поважний вік, Старобільськ з кожним роком молодіє і змінюється на краще. Наприклад, за три роки було газифіковано шість віддалених сіл. Лише за 2002 рік блакитний вогник прийшов майже в 300 будинків району. Газифікація триває, триває й індивідуальне будівництво за програмою «Власний будинок» з допомогою пільгових кредитів. Гроші для забудови на вигідних умовах одержали 160 старобільців.
Валерій ПАХНІЦ, голова Старобільської районної держадміністрації.
