Ні ООН, ні Ватикану... голе право сили. Між Тібром та Євфратом палає земля. Горить бібліотека, рідкісна світова книгозбірня: вкарбованість сотень поколінь, кожного якщо не зі своєю мудрістю, то принаймні зі свідченням учнівства уміння жити під сонцем гідно своєї богоподібності. Трофеї мародерів знаменитих історичних музеїв розповзаються на всі боки... що воно? Кінець світу? Ні. Кінець останнього набутку Другої світової війни — ООН. Відповідь закостенілому Ватикану. Напомин усім живим про те, що так мало нового під сонцем! Що не може світ бути однополярним. І дія мусить мати протидію. Не інакше. Інакше людство так і не навчилося.
«Хто переможе, той і програє», — Геббельс.
Націонал-соціалізм. Соціалізм. І море крові.
Облаштовуючи повоєнний світ, поклялися все вирішувати і коритися волі арбітра стосунків між країнами і націями. Атомна, воднева бомби. Гази, бактерії... маніпуляції над мозком і надможливостями людини.
Врешті, наче справджуючи пророцтво Геббельса, зникає Радянський Союз.
Ні — націонал-соціалізму, ні — соціалізму з комунізмом вже узавтра... тільки ми! Ми. Бо ми за права людини. Бо ми називаємо себе демократами. Бо настільки пішли уперед в озброєннях і використанні чужих недоліків, читай — злочинів, що негайно опиняємося там, де нас і не ждуть... наші бо інтереси повсюди! Надто там, де нафта.
Важко пригадати, як зникав Третій світ. Улоф Пальме. Індіра Ганді. Інші керівники.
Розвал Радянського Союзу був більш помітним, але гросмейстери і з ним гарно упоралися, і десять років звисока поглядали, як повсюди правлять долар і комп’ютер.
Якоїсь миті шпок по Балканах. І немає Мілошевича. Завжди знайдеться молодший замінник...
Що далі? Хто наступний?
Як поталанить.
Поки що настав час гладити... ми вас нагодуємо, напоїмо не тільки кров’ю. Ми ж демократи. Чи ні?
«Хто переміг, той і програв!» Невже Геббельс помилиться хоч цього разу? Думаю — ні. Ні, бо закінчився термін старої цивілізації. Бо вже пробуджено приховані сили ісламу. Бо християнство не могло не побачити своїх слабких сторін... Запитую у себе, де найбільше могил католиків? У Воркуті. І що ж, ви хоча б освятили могили своїх мучеників? Ви не змогли зробити цього, бо не змогли усунути розкол. Але ж хіба колись, на зорі небаченого розвитку, не з-поміж вас вирізнилася інквізиція? Віки знадобилися, щоб зрозуміти, чому освячені люди тортурами поривалися зупинити чи принаймні загальмувати науковий прогрес. Той, той! Серед якого сьогодні ми усі. Ми у дні, який не обійти, не об’їхати. Час нам усім брати голову в руки. Час. Ідилію згвалтовано. Світ зостався з реальністю. Кожен думає, як бути. І хоч жовта раса ще мовчить, придивляється до Всесвіту й ховає очі, вона, як ніхто інший, нагадує застереження Біблії...
Отак і виходить, хто виграв — хто програв, часу для учнівства не зосталося.
Час схаменутися.
