У відсутності логіки... обов’язково є «логіка»?

І річ не в тім, що у такої поважної організації раніше не з’являлося жодних сумнівів щодо легітимності як ліцензій УРЗ на радіочастоти в регіонах, так і, відповідно, заявок УРС, і «Укрчастотнагляд» справно приймав (у лютому, березні, квітні й травні) до розгляду заявки УРС і здійснював потрібні заходи з їх погодження. А сумніви, що раптом з’явилися в «Укрчастотнагляду», останній мотивував тим, що на засіданні Міжвідомчої комісії з питань ліцензування використання радіочастот (МЛК) було розглянуто питання анулювання ліцензій УРС, про що «Укрчастотнагляд» 2 червня і повідомив УРС.

Та цікаво ось що — засідання МЛК відбулося аж 22 квітня! І про що ж, по-перше, думав «Укрчастотнагляд» півтора місяця. А, по-друге, рішення ж ухвалює не МЛК, а Держкомзв’язку — а останній, послухавши МЛК, жодного рішення щодо ліцензій на радіочастоти не ухвалив. Бо дуже глибоко сумнівався в тому, що анулювати їх взагалі можна. Але вимагають — згори.

Як відомо, 17 квітня 2003 р. нарада, що зібралася у віце-прем’єра з «проблем телекомунікацій», також раптом, і, на перший погляд, ні з того ні з сього, вирішує, що потрібно анулювати ліцензії на радіочастоти в УРС. Про що й видає відповідне протокольне доручення Держкомзв’язку. А Держкомзв’язку, щоб викрутитися, створює якусь робочу групу, котра й досліджує це саме протокольне доручення, а вірніше, як зробити те, що «поручається», але, схоже, зіткнувшись з нерозв’язним завданням, ніяк не знайде шляхів вирішення.

А як знайти, коли УРС нічого не порушувало, гроші за частоти справно сплачує і збирається протягом року розвивати ці самі регіони, інвестувавши в загальноукраїнську мережу мобільного зв’язку WellCOM 100 млн. дол. Про що УРС і сповістило громадськості 10 квітня.

А річ у тім, що поки рішення Держкомзв’язку як органу ліцензування в галузі про анулювання ліцензії немає, УРС наділено всіма легітимними правами ліцензіата. Згідно із законами «Про радіочастотний ресурс України» та «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». А якщо навіть рішення про анулювання і з’явиться — наприклад, у зв’язку з тим, що «неквапливих» (в частині виконання «протокольних доручень») керівників Держкомзв’язку нещодавно замінили іншими людьми, то воно може й буде, як я думаю, оскаржено в суді.

І вже зовсім це не справа наглядового органу в галузі — «Укрчастотнагляду», маніпулювати з ліцензіями та заявками (призупинення тощо) без рішення органу ліцензування про анулювання. Функція «Укрчастотнагляду», як відомо, проста: стежити за виконанням операторами умов ліцензій, відповідністю їх обладнання вимогам українського законодавства тощо. І, в разі виявлення порушень, сповіщати про це Держкомзв’язку. Який і вирішить, як вчинити з порушниками.

То що ж спонукало «Укрчастотнагляд» поперед батька?.. Як стверджують деякі ЗМІ, — «усне доручення виконавчої влади», яке, знехтувавши закони, і кинувся виконувати «Укрчастотнагляд».

Облишивши свої законні справи, хоча роботи в «Укрчастотнагляду» сила-силенна. Адже, як повідомляє одна з газет, «якщо екстраполювати жорсткі вимоги з виконання ліцензійних умов на весь ринок мобільного стільникового зв’язку, то до злісних порушників потрапляє» і компанія «Астеліт», «недавно придбана компанією DCC, яка на відміну від WellCOM не те що не вийшла в регіони, а взагалі не починала надавати послуг». А ліцензії «Астеліт» отримала років п’ять тому.

І тут чомусь питання про анулювання ліцензії, призупинення тощо не постає. У чому ж, запитуємо, ліцензійна «принциповість»? Може, в тому, що саме DCC придбала «Астеліт», і з цього приводу виконавча влада доручень не давала. А як тоді, питається, Закон? Який понад усе...

Ще гірше з самою DCC, за якою «Укрчастотнагляд», схоже, не наглядає вже років вісім. Як компанія, що має ліцензію лише на фіксований радіодоступ, може надавати в деяких регіонах України послуги мобільного зв’язку? Держкомзв’язку не вважає DCC мобільним оператором і так само, як мені здається, заплющує очі на порушення ліцензійних умов. «З компанією DCC склалася унікальна ситуація», — заявляв ще колишній голова Держкомзв’язку (2001 р.): «Про цю проблему знають усі фахівці. Ми відверто заявляємо: DCC не має ліцензії на мобільний зв’язок. І в ДСС кажуть, що вони не мобільний, а мікростільниковий оператор. Але сам факт надання роумінгу від однієї базової станції до іншої свідчить про те, що компанія порушує умови ліцензії. Хто має зупинити цей процес, я не можу відповісти».

Процес можна було б зупинити, якби DCC отримала ліцензію на мобільний зв’язок у стандарті GSM, що вона й зробила, придбавши у тримача одного із видів такої ліцензії «Астеліт». Однак розгортання мереж і в стандарті GSM-1800, ліцензію на частоти в якому мала ця компанія, надто дороге. Порівняно з GSM-900.

І DCC спробувала придбати компанію УРС, яка володіє ліцензією на частоти в цьому стандарті. Однак спроба купівлі УРС не вдалася, і тоді, на думку низки експертів і керівництва УРС, було вчинено маневр з нарадою у вищому органі виконавчої влади тощо.

Однією з ланок цієї комбінації стало призначення 7 червня колишнього віце-президента DCC першим заступником голови Держкомзв’язку, який саме й відповідатиме за частоти, оскільки згідно з посадою очолить МЛК. Завдання у нового заступника одне: «Забрати у нас ліцензії і віддати їх DCC», — говорить так голова Наглядової ради УРС.

Однак у правовій державі, до якої належить(?) Україна, така «логіка» шансів мати не повинна. Тепер нею займатимуться суди. Поки Господарський суд Києва, куди звернулася УРС, оскаржив у судовому порядку дії «Укрчастотнагляду». А в разі продовження ланцюга неправових дій з боку держструктур буде продовжено й ланцюг судових розглядів. У тому числі й на міжнародному рівні. Про що наприкінці травня попередили УРС.