Земельна реформа на Дніпропетровщині, яка триває вже не перший рік, обростає інколи неймовірними історіями. Ось хоча б два факти з більш як шістдесяти, за якими обласна прокуратура порушила кримінальні справи.
У колишньому КСП «Дзержинець» Дніпропетровського району земельні паї у приватну власність мали одержати 778 осіб. Але отримали їх лише 450. Так примудрився обвести навколо пальця своїх людей колишній голова КСП. 328 трудівників господарства залишилися без наділів. А «списав» їх загребущий керівник у «мертві душі». Робив це він, як стверджують слідчі, заради «власних та третіх осіб інтересів».
А в колишньому КСП «Присамар’я» Новомосковського району колега згадуваного голови все зробив навпаки: замість розпаювати наявні угіддя на 707 чоловік керівник КСП, очолюючи відповідну комісію, розділив землю на одну тисячу двадцять осіб. Де він узяв зайвих 313, цікавиться нині все та ж прокуратура.
Останній факт унікальний з історичного погляду, бо до такого не додумався свого часу навіть пріснопам’ятний гоголівський пройдисвіт Чичиков. Наш голова КСП, на відміну від Чичикова, на створення мертвих душ не витратив жодної копійки. Майже 800 з гаком гектарів землі завдяки розчерку його пера мовби «впали з воза» і пропали. Тому й залишилося не по шість, як мало бути, а лише по 4,2 га на кожного трудівника КСП. За підрахунками правоохоронців, цей керівник ошукав селян на три з половиною мільйони гривень...
Про ці два випадки — у КСП «Дзержинець» і «Присамар’я» — добре відомо в районах, бо про них офіційно повідомила обласна прокуратура. Однак таких випадків в області набагато більше. Є вони і в тому ж Новомосковському, в Юр’ївському, Павлоградському, Солонянському, Криничанському, Широківському та інших районах. Траплялися непоодинокі випадки, коли доморослі ділки-керівники обкрадали своїх односельців на п’ять мільйонів гривень і більше.
З цими фактами погодилася недавно й колегія обласного управління із земельних ресурсів. Вона розглядала стан державної реєстрації земельних ділянок. І з’ясувалося, що з 284 тисяч власників «попередніх» сертифікатів державні акти на право володіти паями в регіоні на сьогодні отримали лише 194 тисячі. Начебто й немало — 69 відсотків. Ще 21 відсоток, кажуть, «у роботі». Але хоч як крути, виходить, що рівно 10 відсотків усе ще «не в роботі». А про остаточну перемогу аграрної реформи в області урочисто проголосили ще понад рік тому. То де вони і кому належать ці паї, що все ще «не в роботі»? Чи не «мертвим душам»? І чому це досі, як визнала та ж колегія облуправління із земельних ресурсів, майже 28 тисяч гектарів сільгоспугідь на Дніпропетровщині невідомо ким використовуються «без укладення договорів оренди і відповідно без сплати орендної плати»?
Уже другий рік поспіль серед селянського люду в області вперто поширюються чутки, нібито правоохоронці, насамперед підрозділи УМВС, одержали чітку вказівку здійснювати ретельну перевірку наслідків розпаювання і приватизації земельних угідь. Бо, мовляв, рильце в пушку в усіх, хто був організатором чи куратором цієї справи. Після таких перевірок, думають селяни, можливо, й настане справедливість...
Не знаємо, до якої міри такі чутки відповідають дійсності. Швидше вони ширяться від сподівань скривджених селян. Бо ще жевріє в ошуканих людей віра в те, що хтось у нашій державі все-таки згадає про них. Начебто дещо робиться задля цього в області. Останнім часом міліція, й особливо прокуратура, справді всерйоз почали вивчати хроніки земельних пертурбацій на місцях. Їх, здавалося, уже й ворушити ніхто не збирався, тим паче переглядати.
Таке враження, що правоохоронці єдині тут, хто стурбований земельним свавіллям. Бо, як свідчать наші особисті спостереження, звертання селян до органів державної влади жодних успіхів не дають. У райдержадміністраціях людям співчувають, навіть щиро обурюються: «Як же це так? А-я-яй!». Потім розводять руками: але ми нічим зарадити не можемо, звертайтеся до суду. Такі, мовляв, у нашій Україні нині правила гри. І нічого тут не вдієш.
Отож виходить, що активність обласної прокуратури й поготів доречна? Так то воно так. Однак коли дещо проаналізувати, то постають нові запитання. На сьогодні за «викрутасами» із земельною реформою на Дніпропетровщині порушено 62 кримінальні справи. Сорок одну з них уже розслідували і передали до судових інстанцій. Але жодну (зверніть увагу!) й досі в судах не розглянуто. Як поскаржився журналістам один із заступників прокурора області, «справи в судах просто тягнуться довго — дивись, із часом, зі зміною законодавчих норм, інструкцій, ще чогось, може, все й зійде з нечесних рук». А ще він додав: поодинці, порізно селян захищати прокуратура не може, хоч би як вона старалася.
Чинне в Україні законодавство не передбачає, а точніше — не дає можливості (?) відстоювати інтереси окремо кожного ошуканого громадянина. Це в компетенції тільки суду. «А прокурор, — уточнив заступник прокурора області, —не має права розглядати ті питання, які належить вирішувати суду». Зате конкретно дніпропетровська прокуратура «вживає заходів кримінально-правничого характеру до осіб, які порушили земельне законодавство, і таким чином створює змогу селянам самим захищати свої права на землю».
Ви зрозуміли? Якщо хочете ясніше, то це означає, що «завдання прокуратури — виявляти порушення і порушників закону», а «основна маса селян навздогін самостійно повинна звертатися до суду щодо посадових осіб, які порушили закони». Воно, може, і правильно з точки зору правничих засад і особливо світової практики справді демократичних країн. Сперечатися не будемо. Одначе стосовно нашої рідної, української практики, якій до істинної демократії так далеко, як куцому до зайця, хочеться сказати ось про що. Якщо навіть розслідувані прокуратурою карні справи в судах розглядаються роками, не набуваючи логічних завершень і розв’язок, вважай, ігноруються, то чи будуть суди мерщій розглядати позови рядових селян? Ви в таке диво повірите?
Апелювати сьогодні людям з глибинки до суду — справа геть безнадійна. Мертва справа. Бо якщо мертві душі знову з’явилися, то чому не може бути мертвою справа, пов’язана із махінацією землею? Ось чому суди не квапляться розставляти крапки над «і». Реальність така, що значно вигідніше і прибутковіше нічого з того, що насправді навколо коїться, не бачити й не чути. А якщо комусь таки не ясно, чому наші суди чекають разом з нинішніми реформаторами та правителями, тож нехай цей матеріал читає спочатку. І добряче думає, кому довіряти владу завтра.
Дніпропетровськ.
