На парламентські канікули депутати розійшлися з добрим настроєм та почуттям виконаного обов’язку. Але поставити собі найвищу оцінку не наважувалися, визнаючи, що на заваді законотворення нерідко ставали політичні пристрасті та особисті інтереси.

І все ж у третьої парламентської сесії було чимало позитивного. Насамперед те, що нарешті дано старт податковій реформі — з січня наступного року вводиться єдина ставка податку на доходи фізичних осіб (13%), скорочено з 20 до 17% ПДВ. А в останній пленарний тиждень депутати спромоглися «розморозити» і пенсійну реформу: якщо Президент підпише схвалений закон про державне пенсійне страхування, то з наступного року, як запевняють урядовці, вдасться провести перерахунок пенсій і підвищити їх до 25%, підняти мінімальні пенсії до 90 гривень, а з максимальних зняти верхню обмежувальну планку. Прийнятий цього ж дня закон про недержавне пенсійне забезпечення розрахований більше на нинішню молодь, аніж на пенсіонерів, адже в ньому розроблено механізм накопичувальних пенсійних рахунків.

Список можна ще довго продовжувати. Та оскільки політика є дзеркальним відображенням економіки (і навпаки), то все, що відбувалося в Раді і минулого тижня, і за всю сесію загалом, треба оцінювати крізь призму політичних подій. Найяскравіший приклад цього — баталії довкола направлення на висновок до Конституційного Суду законопроектів про внесення змін до Основного Закону, які передбачають політичну реформу. З одного боку, в цій заплутаній історії вдалося досягти компромісу: адже до КС має бути передано обидва законопроекти — і президентський, і депутатський.

Але на цьому епопея не завершується, а, навпаки, виникають нові й нові запитання. За схваленою 400 голосами парламентською постановою, проекти конституційних змін у редакції Президента та групи депутатів може направити до КС Голова Верховної Ради Володимир Литвин (до речі, автор цієї постанови), як тільки отримає на це згоду глави держави та своїх колег. Однак Леонід Кучма неодноразово заявляв, що хотів би, щоб його законопроект було направлено окремою постановою. Звідси — питання, чи дасть згоду Президент на те, щоб глава парламенту передав його законопроект до КС без голосування у ВР. І суто юридичний підводний камінь: у рішенні Конституційного Суду сказано, що тільки Верховна Рада може звернутися до нього по висновок на проекти конституційних змін. Процедура такого подання має бути виписана в окремому законі, та його досі нема. Але є вже прецеденти, коли КС повертав законопроекти, навіть не розглядаючи їх: так було в червні 1998-го, коли КС відмовив у експертизі законопроекту групи народних депутатів, та з імплементацією всеукраїнського референдуму у 2001-му, коли відповідний законопроект направив Президент. Отож не виключено, що Конституційний Суд може восени повернути обидва законопроекти про політреформу до парламенту, і тоді депутатам доведеться знов шукати компроміс.

Водночас цілком очевидно, що запущене колесо конституційних змін уже не спинити. У вересні в Україні має відбутися громадський форум з обговорення політреформи, на підтримку якого минулого тижня виступили відразу три академії: правових і педагогічних наук, а також мистецтвознавства.

Того тижня в політичному житті держави сталася ще одна подія: минула загроза, що було нависла над урядом Віктора Януковича. Чи надовго — сказати поки що важко, але принаймні головні аграрії держави — міністр Сергій Рижук і віце-прем’єр Іван Кириленко, яким уже прогнозували відставку, — втрималися на своїх місцях. Тема продовольчої кризи відступила з передовиць газет та чільних місць телерадіоновин, помаленьку стихає і ажіотаж на ринках та в магазинах, а ціни на хліб, борошно й крупи, хоч і поволі, але повзуть униз. Підставив своє плече урядові і парламент: спочатку проголосував пакет законів, які сприятимуть стабілізації на зерновому ринку, а потім не пропустив проект постанови, в якій роботу уряду в аграрному секторі пропонувалося визнати незадовільною. Хоча спочатку, після взяття за основу постанови за підсумками інформації уряду про ситуацію в АПК, парламент проголосував понад 300 голосами за мораторій на зростання цін та житлово-комунальних тарифів і повернення їх до рівня початку року. Але в цілому жоден варіант постанови не пройшов. Вочевидь, «більшовики» згадали, що нинішній коаліційний уряд створили вони самі, тож і відповідальність має бути спільна.

Звичайно, оцінки цього політичного сезону лунають і ще лунатимуть діаметрально протилежні. Однак і всі його безпосередні учасники, і пильні спостерігачі сходяться в одному: наступний сезон, який розпочнеться з відкриттям нової, четвертої, парламентської сесії, буде ще гарячішим. Адже президентські вибори невпинно наближаються.