Якщо подивитися на карту України, то у лівому верхньому куточку розташувалася Волинська область, яка межує з Польщею та Білоруссю. Ліси, озера, річки, болота — неповторні пейзажі не тільки милують душу, а й змушують замислитися над цінністю життя. Можливо, саме тому волиняни у своїй суті — природні філософи. У чому могли переконатися працівники газети «Голос України», коли з волинянами говорили...

(Закінчення. Початок у номері за 9 липня.)

...про газету

А ввечері у Народному домі «Просвіта» газетярі на чолі з головним редактором «ГУ» Анатолієм Горловим спілкувалися з лучанами. Під час кількагодинної зустрічі порушувався ряд проблем, хоча, що нас дещо здивувало, ми почули чимало думок про своє видання. Але про це трохи пізніше, бо волиняни зачіпали низку загальнодержавних проблем.

Зокрема, депутат обласної ради Володимир Банада говорив про необхідність не просто реабілітації ОУН-УПА, а про надання бійцям Української повстанської армії статусу ветеранів війни. Хоча таке рішення обласна рада прийняла давно. Зауважимо, в залі були й ветерани Радянської Армії, але жоден з них не заперечував проти цього. Понад те, повністю підтримали таку думку.

А заступник голови обласної організації Української народної партії Сергій Годлевський висловив побажання, шоб журналісти, не тільки «Голосу України», сприяли виробленню національної ідеї, що допомогла б згуртувати українську спільноту в єдиний народ, який би чітко міг визначити свої цілі й завдання.

Далі розмова торкнулася нашої повсякденної роботи. Зокрема, голова обласної ради ветеранів війни Микола Капітоненко запропонував нам більше уваги приділити розповідям про життя колишніх фронтовиків. Адже багатьом з них доводиться у цей непростий час доволі нелегко. На його думку, про ветеранів згадують лише під час виборів, а їм хотілося б поділитися з молоддю не тільки спогадами, а й досвідом.

У свою чергу, ми розповіли про плани, про те, що колектив «Голосу України» робив і робить, щоб бути не тільки цікавим для читачів, а й транслювати їхні думки, доносити і до широкого загалу, і до керівництва нашої держави.

Передплатники з Волині, які брали участь у лотереї, на тій же зустрічі отримали призи від «Голосу України». Щасливчики: Сергій Годлевський, який виграв фотоапарат і книги, Аліна Шпак (жіночий годинник) та Ігор Гудзь, якому дістався набір одеколону, — одержали свої призи з рук головного редактора газети.

А представники домобудівного комбінату та Волинської філії банку «Аваль» передали голові обласної ради ветеранів Миколі Капітоненку для вручення ветеранам війни та праці 50 квитанцій на передплату «Голосу України» на півріччя.

...про Колодяжне

Побувати на Волині і не відвідати Колодяжне — це було б непростимо. Саме в цьому селі Леся Українка провела своє дитинство, отримала перші уроки духовності. «Лісова пісня», її найкращий твір, народилася саме тут.

Отож ми недовго роздумували і звернули з траси Ковель—Луцьк у сільську ошатну вуличку, яка веде до садиби-музею нашої видатної поетеси. Спокій, вічність відчуваєш у будинку, який зберігає атмосферу Лесиного життя.

Але зараз хотілося б сказати не про це. Ми вже розмовляли з працівниками музею про їхні проблеми, бо, чого гріха таїти, поки що на культуру, її розвиток виділяються крихти. Тож як треба любити свою справу, щоб не кинути її! І раптом з’ясувалося: за 6 кілометрів від Колодяжного проходить газопровід, а село не газифіковане!

Мабуть, усе-таки нам усім — і не тільки державі — треба дбати про такі заповідні куточки нашої Батьківщини. Вони повинні слугувати справі виховання прийдешніх поколінь, щоб не забували, хто вони і чиї діти. Будемо сподіватися, до думки жителів Колодяжного прислухаються. І в області, і в столиці.

...про події на Волині у 1943-1945 роках

Тема українсько-польського протистояння під час другої світової війни поставала під час нашої поїздки постійно. Як відомо, цього літа виповнюється 60 років трагедії багатьох волинських родин. Жителів краю непокоїть те, що наші сусіди намагаються звинувачувати передовсім українців у цьому кровопролитному конфлікті. А тим часом ще живі свідки цих подій. І не все так однозначно, як хотілося б це показати декому з істориків та політиків у сусідній країні.

Про це нам казали під час зустрічей і студенти Волинського державного університету імені Лесі Українки, і жителі обласного центру.

Не обминув цієї теми також  голова обласної державної адміністрації Анатолій Француз.

— Ми провели в області ряд наукових конференцій, на яких історики аналізували те, що відбувалося під час другої світової війни на Волині. Ми переконані: треба провести спільний молебень за упокій душ усіх загиблих. Тим більше, що сьогодні в нас склалися прекрасні відносини, які нічим не варто псувати. Особливо минулим. Думаю, найкращим пам’ятником жертвам того протистояння буде сад дружби, який ми закладемо в Ковельському районі. Крім того, закладемо камінь під майбутній пам’ятник, а ще — поставимо капличку. Сьогодні нікого не треба звинувачувати, а повторити слідом за іншими: прощаємо і просимо прощення!

Що й казати, тема ця, справді, надто болюча і продовжує відлунювати в серцях багатьох людей. Нам довелося зустрічатися з тими, хто втратив рідню у цьому протистоянні. Однак, як стверджували наші співрозмовники, зла вони не тримають. І повторюють уже сказане: «Прощаємо і просимо прощення!» Бо і ті, в кого стріляли, і ті, хто стріляв, — жертви. Жертви великої війни, яку затіяли не українці і не поляки. Тож, напевне, над цим і варто міркувати сьогодні, щоб минуле не ятрило душу і не заважало жити.

...про статистику

На Волині нам відкрився невеликий життєвий парадокс. А якщо бути зовсім точним, то в Шацьку. Тому повернемося до початку нашої розповіді про волинську мандрівку «голосоукраїнців». Леонід Кислюк, голова Шацької районної ради, порадував нас ще однією інформацією: виявляється, мешканці району в останні роки збільшили будівництво власного житла. І не тільки. З кожним роком зростає кількість автомобілів у власному користуванні.

— Парадокс, але факт, — усміхнувся голова райради. — А ми кажемо на кожному кроці, що в людей низький рівень життя. Може, це наша статистика недосконала і не враховує змін, які відбуваються в суспільстві?

Ми не знали, що й сказати, бо неодноразово писали про злиденне життя наших співвітчизників. Посилалися на статистичні дані, за якими половина наших громадян живе за межею бідності. Тільки ніхто, виявляється, не знає, яка ця межа.

...про спорт

І не тільки говорили, а й у заключний день свого перебування на Волині вийшли на майданчик спортивного залу місцевої дитячої спортивної школи. Причому, не вперше. Ще під час днів «Голосу України» у 2000 році команда нашої газети взяла участь у турнірі з міні-футболу. От і цього разу ми вирішили не порушувати традиції і позмагатися з волинянами на спортивному майданчику. Додавши до міні-футболу ще й волейбол. Бо, як з’ясувалося, голова Волинської облдержадміністрації, Герой України Анатолій Француз у непоганій спортивній формі. А для того, щоб її підтримувати, щопонеділка залучає до занять спортом ще й керівників управлінь облдержадміністрації, своїх заступників, голів райдержадміністрацій. Отож свої команди на волейбольний майданчик вивели Анатолій Француз та головний редактор газети «Голос України» Анатолій Горлов. Згодом у гру вступили футболісти. Разом з командами облдержадміністрації та парламентської газети в турнірі взяли участь команди місцевих журналістів, ядро якої складали працівники обласного телебачення, та обласної державної податкової адміністрації.

Зрозуміло, були переможці, були й переможені, але без нагород не залишився ніхто. Бо, як відомо, в таких спортивних змаганнях перемагає дружба.