Життя і ціна ідей

Маленький відступ. Хочу повернутися до питання про існування у Верховній Раді нинішнього скликання двох депутатських об’єднань. Це фракція «Регіони України», що представляє Партію регіонів, і депутатська група «Європейський вибір», яка близька до регіоналів за духом і своєю діяльністю, але зберігає власне обличчя, має свою позицію з окремих питань. Це нормальне і цивілізоване існування двох парламентських об’єднань: суто партійного, суворо виконуючого рішення вищих партійних органів, і більш автономного, об’єднуючого в своїх лавах представників п’яти партій і безпартійних депутатів, яким близька ідея побудови в нашій країні демократичного європейського суспільства.

Утворення двох депутатських об’єднань не позбавлене логіки. Фракція «Регіони України» розвиває, по суті, ідеї регіоналізму, відстоює на законодавчому рівні й на практиці державну регіональну політику. Група «Європейський вибір» розв’язує інші проблеми. Це проблеми адаптації України до європейських цінностей, європейських норм і стандартів. Регіоналізм, тож, слід інтерпретувати як складову внутрішньої політики держави, а європейський вибір України — як складову її зовнішньої політики. Інакше кажучи, регіоналізм Партія регіонів розглядає як своє тактичне завдання, а європейський вибір країни — як своє стратегічне завдання. Звідси два її бренди: «Сильні регіони — сильна держава — заможні люди» та «Єдиній Україні — європейський вибір».

Є ще один важливий момент. Партія регіонів не приховує своїх претензій на загальнонаціональну партію. Але цього замало. Хто знає про Партію регіонів у Європі? Вона ще не заявила про себе в чинних європейських структурах, і депутатська група «Європейський вибір» може їй у цьому посприяти. В Німеччині, приміром, також багато політичних партій, але на слуху в світі переважно партія німецьких християнських демократів.

Водночас нашу сутність не має пояснювати Європа. Ми самі повинні пояснювати самих себе, свої дії, рішення, свою позицію.

Партію пізнають не за амбіціями і навіть не за стратегічними завданнями, які вона декларує. Її пізнають за впливом на суспільство, за її конкретними справами, цілями і засобами для їх досягнення, за її участю в міжнародних справах.

Несхожість регіонів неминуча. Кожний має своє обличчя і свою правду. Регіоналізм не зачіпає обличчя. Він хоче, щоб їх об’єднала одна правда.

Я знаю народних депутатів, які не відхиляють у принципі регіональної ідеї, понад те, включають її проблематику до програм діяльності своїх партій. Але, все-таки, заявляють: «Регіональній інтеграції в Україні не бувати!» Або: «Під інтересами регіонів не передбачаються, по суті, інтереси місцевого населення». Можна, звичайно, сперечатися з приводу таких заяв. Але безапеляційна суперечка — це не шлях до консенсусу. Лише під час об’єктивних дискусій можна наблизитися до істини. Зокрема, ми маємо визнати, що не захистили покинуту Чорнобильську атомну електростанцію. Ми маємо визнати, що наша реакція на закриття шахт було запізнілою. Люди полишають місця, де немає роботи. Люди вступають в конфлікт з владою, якщо вона уникає відповідей на запитання, як дати освіту дітям, як їх виховати, як забезпечити старість. Ми знову опинилися без чітких відповідей на дуже гострі, дуже «небезпечні» запитання — розподіл повноважень, фінансових ресурсів між центром і регіонами, соціальна політика в регіонах, питання інвестицій, розвитку промисловості і створення робочих місць, подолання бідності і безробіття.. Мені особисто приємно, що мешканці Автономної Республіки Крим, Волинської, Донецької, Хмельницької областей оцінили разом з іншими парламентськими об’єднаннями законодавчу діяльність депутатської групи «Європейський вибір» в 1,74 бала за п’ятибальною шкалою, а фракції «Регіони України» — 2,11 бала. Це означає, що нас підтримує виборець у регіонах, він зацікавлений жити по-європейському, мислити по-європейському, будувати життя по-європейському. Коли факти реального життя не відповідають ідеї, порушується головне: просування від ідеї до фактів, і навпаки — від фактів до ідеї. Ідеї і факти не можуть існувати окремо одне від одного. В такій атмосфері й ідеї, і факти втрачають свою цілісність, спрямованість, ідеологічне забарвлення.

Нині в Україні абсолютно нова політична і духовна ситуація. Її характеризують два ключові моменти. Це — наближення президентських виборів і реалізація масштабної конституційно-політичної реформи.

Звідси такий величезний інтерес до пропорціональної системи виборів, до кандидатів на посаду Президента України, до проблем довіри владі, до Євросоюзу. За таких обставин принципово новим є погляд на політичні партії, їхні домінуючі ідеї, а саме — на даному етапі політичні партії мають дедалі більший вплив на формування внутрішньої політики, стають головним засобом здійснення реформ в Україні, рушійною силою в державі на шляху до процвітання, побудови громадянського суспільства, утвердження в європейській спільноті.

Тому прихильники партії вимагають нині, щоб вона посіла чіткі позиції з усіх актуальних питань. На все, що відбувається в країні, в світі, з нами і в нас, у партії має бути негайна реакція. Якщо немає миру і злагоди, отже, компроміси нещирі, цілі і засоби неправдиві. Якщо ми поза творчим потоком еволюції, отже, ми опиняємося і поза центром подій, явищ, процесів. Вести мову про ідеологію регіоналізму в такому разі не доводиться.

Найлегше запитувати: чи в усіх регіонах створено належні умови для активізації інвестиційних процесів, для розвитку в них інноваційного ринку? Чи має шанс на перемогу Україна як країна, що переживає всеохоплюючу кризу?

Для відповідей потрібні якісні механізми, політична воля, політичні рішення. Тільки вони забезпечать успішне виконання тактичних і стратегічних завдань партії, яка розпочала своє становлення з розв’язання конкретних проблем людей, що мешкають у всіх регіонах України.

Здійснення своїх цілей, бажань людина має бачити, відчувати. Зроблене нею і для неї має приносити радість, задоволення.

Ідея «імперії» закінчилася в наш час так, як і в далекі часи — катастрофою. Національна ідея ставила нам більше запитань, ніж відповідей. Лише поразкою може закінчитися неспроможна ідея про можливі в майбутньому три України — Східну, Західну, Кримську.

Розмови про консолідацію суспільства — це пояснення проблеми, що нас хвилює, а не її розв’язання.

Регіональна ідея, отже, збагачена сучасним, оновленим інструментарієм, виключає розвиток подій в напрямі поразок і негативних наслідків. Жодна ситуація не повинна заставати нас зненацька. Ми маємо бути готовими до їх появи і розвитку. Уся попередня історія українського регіоналізму — це шлях до економічного виживання, визнання регіону як суб’єкта державної політики. Часи змінилися. Нова відповідь на запитання, чим є нинішня європейська орієнтація, нинішній регіоналізм, можна звести до тези: це інструмент, який забезпечує міжнародний імідж Партії регіонів на ухвалення ними рішень законодавчого характеру чи вплив на їх ухвалення.

Ми полюбляємо експерименти. Це в нас у крові. Вийшло — ну й добре, хвала і честь. Не вийшло — винні всі, окрім авторів експерименту. Та біда в тому, що експерименти часто затягуються на десятиріччя. Їх результати залишаються нездійсненною мрією і для нинішніх, і для майбутніх поколінь. Виграють ті партії, котрі, крім привабливої системи поглядів, уявлень про добро, істину, красу, мають мужність взяти на себе відповідальність за реалізацію своїх привабливих ідей. Партія регіонів має розуміння того, що її завдання і її обов’язок поклало на неї суспільство, і ми маємо, ми зобов’язані виправдати сподівання людей.