Нормативно-правове забезпечення земельної реформи

Правове поле земельної реформи в основному створено. Але законодавча база реформування поки що залишається суперечливою і недостатньою. Правові норми, що регулюють земельні відносини, розгалужені в різних кодексах, законодавчих та інших нормативно-правових актах.

Указом Президента України за № 134 від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» Кабінету Міністрів України доручено вжити заходів зі створення сприятливих умов для виділення протягом трьох років земельних часток (паїв) у натурі та одержання власниками відповідних земельних ділянок державних актів на право власності на земельну ділянку.

Строк — до початку 2006 року забезпечити всіх громадян, які мають право на земельну частку (пай), державними актами. Для забезпечення реалізації цього завдання уряд разом з Міжнародним банком реконструкції та розвитку підготували проект видачі державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвитку системи реєстрації на основі земельного кадастру.

Загалом на 1.06.03 р. завершено паювання сільськогосподарських земель, які були передані у колективну власність. У процесі реформування агросектору в 1994—2002 роках власниками землі в Україні стали 6,9 мільйона громадян.

Оформлено та видано державних актів на право власності на землю 3,35 мільйона осіб, що становить майже 50 відсотків від кількості громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Середній розмір земельного паю становить 4,2 га, а ціна — майже 30 тисяч гривень.

На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 08.04.02 р. до № 16455/3 про забезпечення потреб учителів, лікарів, інших працівників соціальної сфери, що проживають у сільській місцевості, а також громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи та евакуйовані із зони гарантованого добровільного відселення, які проживають у сільській місцевості, у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства і садівництва у межах норм безоплатної приватизації, а також для городництва і сінокосіння за рахунок земель запасу і резервного фонду.

Станом на 01.04.03 р. передано у власність та надано у користування працівникам соціальної сфери, які проживають у сільській місцевості 856,5 тис. шт. земельних ділянок, загальна площа яких становить 600,5 тис. га, у тому числі: під житлове будівництво — 108,5 тис. земельних ділянок площею 21,2 тис. га і для ведення особистого селянського господарства — 637,1 тис. шт. площею 541,8 тис. га; для садівництва — 22,6 тис. шт. площею 2,6 тис. га; для городництва — 50,0 тис. шт. площею 7,4 тис. га; для сінокосіння —28,0 тис. шт. площею 16,8 тис. га; інші — 10,0 тис. шт. площею 10,6 тис. га.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.01.02 р. № 6-р «Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України» розроблено низку основоположних законопроектів, які перебувають на розгляді у Верховній Раді України. Основними з них є такі законопроекти: «Про землеустрій» (на друге читання), «Про охорону земель», «Про розмежування земель державної і комунальної власності», «Про відчуження земельних ділянок права приватної власності», «Про ринок земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (на друге читання), про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо узгодження норм земельного законодавства).

Загалом на кінець червня 2003 року на розгляд Верховної Ради України подано до 40 проектів законів і законодавчих актів стосовно реформування земельних відносин, із них парламентом схвалено 16, стільки само нормативно-правових актів. Крім того, парламент прийняв за основу 14, передано для підготовки на друге і остаточне читання 15 документів.

Найважливішим питанням серед усіх проблем у формуванні земельних відносин є проведення розмежування земель державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту п’ятого статті 116 Конституції на Кабінет Міністрів України покладено повноваження із розпорядження землями держави, і тільки він зобов’язаний приймати рішення про передачу земель державної власності територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування розпоряджаються землями, які передаються їм у комунальну власність територіальної громади.

Передача має відбутися у порядку розмежування частини земель державної власності у власність територіальних громад за рішенням уповноважених на те органів виконавчої влади і за згодою відповідних громад. Підставою для виконання робіт мають бути спільні рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що органи місцевого самоврядування аж ніяк не завжди сприяють державним органам земельних ресурсів у проведенні робіт, пов’язаних з реформуванням земельних відносин, особливо в межах населених пунктів. Зокрема, інвентаризація земель в населених пунктах досі виконана на 47,9 відсотка від загального обсягу робіт, а грошова оцінка — лише на 47,5 відсотка.

Розрахунки показують, що здійснення в повному обсязі робіт із грошової оцінки населених пунктів збільшить надходження від плати за землю — майже 500 мільйонів гривень щорічно.

Усе це свідчить про потребу якнайшвидше ухвалити закон «Про розмежування земель права державної та комунальної власності», а також внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування» в частині розпорядження землями органами місцевого самоврядування.

Проектом закону України «Про розмежування земель державної і комунальної власності» визначено об’єкти та умови набуття права комунальної і державної власності на землю. А також повноваження органів виконавчої влади стосовно розмежування земель державної і комунальної власності та загальні засади організації робіт, пов’язаних із розмежуванням.

У пакеті з іншими законодавчими актами запропонований закон дасть можливість поліпшити управління земельними ресурсами країни, підвищити ефективність їх використання.

Нині в державній власності перебуває понад 30 млн. га земель, з них у населених пунктах — майже 7,2 млн. га (24 відсотки).

За попередніми розрахунками, з державних до земель комунальної власності внаслідок розмежування має перейти більша частина земель населених пунктів та певна частина земель за їх межами. На жаль проект закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності», поданий народними депутатами С. Сташевським і К. Ващук, не сповна віддзеркалює інтереси сільських і селищних громад, а їх в Україні майже 30 тисяч. На мою  думку, потрібно забезпечити розмежування земель державної та комунальної власності на базі адміністративно-територіальних одиниць шляхом їх створення.

У посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» визначено, що в наступному десятиріччі потрібно завершити земельну реформу, здійснити на цій основі докорінну перебудову економічних та фінансово-кредитних відносин на селі. Ця робота полягає в утвердженні повноцінного ринку землі, сучасних земельно-орендних та іпотечних відносин, запровадженні економічних стимулів раціонального використання та охорони земель.

Надзвичайно важливого значення набувають Указ Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної державної системи реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», відповідна постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 року № 689 та наказ Держкомзему від 23 травня ц. р. № 135, що є однією з правових передумов організації в Україні високоефективної системи реєстрації земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості та прав на них, без якої неможливе створення сприятливого клімату для залучення інвестицій і одержання довгострокових кредитів.

Відповідно до вищезазначених законодавчих і нормативно-правових актів передбачено ведення єдиної кадастрово-реєстраційної системи при Держкомземі України. Система органів Держкомзему має розгалужену на  території України організаційну вертикаль, яка являє собою ієрархічну, чітко організовану систему з централізованим управлінням. Структура земельних органів на місцях відповідає адміністративно-територіальному устрою України.

Держкомзем розробляє у співпраці зі Світовим банком комплекс заходів з організації системи реєстрації. Ця система, враховуючи кращий зарубіжний досвід, має бути адаптована до умов України, а це передбачає широке співробітництво Держкомзему з численними державними та недержавними установами під час їх створення (судами, нотаріатом, органами місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації тощо). Нині завершується розробка законопроекту про порядок ведення державного земельного кадастру та єдиної державної системи реєстрації нерухомості та прав на неї.

Світовий банк прийняв рішення виділити Україні кредит на 20 років під 2,5 відсотка річних для підтримки цієї системи в сумі 195,13 мільйона доларів США. Світовий банк вважає цей проект України одним із ключових у цьому році. Він і є найбільшим за обсягом кредитування серед країн колишнього Союзу.

У Держкомземі сьогодні ведуть роботи зі створення кадастрово-реєстраційної системи. Зокрема, прийнято низку відповідних нормативно-методичних актів, розроблено концепцію системи та введено стандарт бази даних державного земельного кадастру, виготовлено індексні карти і на їх основі всім земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, розпочато ведення кадастрових справ на всі земельні ділянки тощо. На виконання статті 202 Земельного кодексу України запроваджується ведення Книги записів реєстрації державних актів та договорів оренди, Поземельної книги, створюється комп’ютерна база даних державного земельного кадастру.

Основними функціями створюваної в Україні єдиної кадастрово-реєстраційної системи є облік земельних ділянок, інших об’єктів нерухомості та прав на них. Крім реалізації функцій реєстрації та гарантування достовірності прав з боку держави, така система сприятиме розвитку та прозорості ринку землі, створенню його інформаційної інфраструктури, запровадженню іпотеки земельних ділянок, підвищенню ефективності та об’єктивності оподаткування, створенню привабливих умов для інвестицій та забезпеченню їх захисту.

Державний комітет України із земельних ресурсів визначено держателем Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України — адміністратором реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України сьогодні розділено функції зі створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок та об’єктів нероухомості. Створення єдиної системи реєстрації земельних ділянок та нерухомості — один з першочергових заходів з вирішення цих питань.

Центром державного земельного кадастру при Держкомземі України вже вносяться відомості бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Затверджено структуру, зміст та формат файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді на магнітних носіях. Територіальними підрозділами Центру ДЗК здійснюється приймання, перевірка обмінних файлів та їх накопичення, на місця вчасно надсилаються редакційно-технічні вказівки, методичні рекомендації.

За організаційного сприяння та безпосередньої участі Держкомзему доопрацьовано проект закону України «Про іпотеку» (реєстр № 2555-д) із залученням до роботи над ним народних депутатів України та кращих вітчизняних і зарубіжних фахівців (Світового банку, Української національної  іпотечної асоціації, Центру комерційного права тощо). Законопроект внесено за ініціативою народних депутатів до Верховної Ради України і прийнято за основу (постанова Верховної Ради України від 06.03.2003 р. № 626-IV). До нього також плановано внести розділ стосовно іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

З урахуванням досвіду країн Європи та Північної Америки Держкомзем розробив проект закону України «Про особливості створення і діяльності іпотечних установ», а також проект статуту Української іпотечної компанії, яка посприятиме розвитку іпотеки в державі.

Ми впевнені, що нове земельне законодавство стане нам надійною опорою в успішному розв’язанні проблем, пов’язаних із реформуванням земельних відносин на високому цивілізованому рівні. Головне — консолідувати свої сили, діяти разом усім гілкам влади, сконцентруватися на вирішенні актуальних питань, які заважають розвиткові суспільства.