Кілька років тому село Грозине в Коростенському районі Житомирської області газифікували. Згідно з Чорнобильською будівельною програмою. А вісім будинків з протилежного боку Центральної вулиці, якою пролягає газопровід, і досі без голубого палива. Тому в своїх листах до редакції мешканці запитують: невже для держави це така складна справа? Про це йшлося і в матеріалі в нашій газеті від 30 жовтня 2002 року «Приваблює і сльози викликає».
Тодішній міністр з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Василь Дурдинець доручав вивчити можливість газифікації забутих будинків у Грозиному заступнику держсекретаря В. Логінову. У листопаді минулого року Володимир Васильович сповістив редакцію: після затвердження держбюджету на 2003 рік тощо питання буде розглянуто спільно з Житомирською облдержадміністрацією. Минув не один місяць після затвердження бюджету, а з МНС — жодного слова. Якось, перебуваючи у справах у міністерстві, нагадую Володимиру Васильовичу про обіцяне. «Враховуючи прохання редакції, спробуємо щось придумати разом із Житомирською облдержадміністрацією», — відповів той. Для підкріплення усного нагадування надсилаємо письмове.
Невдовзі з МНС надходить відповідь з висновком: міністерство не має можливості виділити кошти для газифікації житлових будинків у селі Грозине. Підписав її новий заступник держсекретаря Володимир Романов. З’ясовується, В. Логінов у МНС уже не працює. Отже, з ним пішла і його обіцянка. Коло обов’язків В. Романова — фінансові питання. Тож треба все починати з початку.
Додам: мова йде про виділення якихось 16—20 тисяч гривень. З одного боку, ця скромна сума і газифікація давним-давно могла б бути переконливим доказом для мешканців, які вже давно очікують, що в нашій державі за глобальними завданнями не забувають про потреби конкретних громадян. З другого — що і після приєднання до МНС державної пожежної служби там не забувають про «чорнобильців». А село Грозине, до речі, розташоване в четвертій зоні.
І ще такий приклад. Не так давно, після чергової публікації в нашій газеті, МНС спалахнуло бажанням допомогти ліквідаторові аварії на ЧАЕС першої категорії Анатолію Терницькому з Вишневого Київської області, який мешкає в гаражі. Та згодом оперативне втручання спеціальної комісії для розв’язання його житлової проблеми, створеної за дорученням нинішнього Міністра МНС Григорія Реви, загальмувалося і, певно, пішло в небуття. Причина та сама — реорганізація МНС і кадрові зміни в ньому.
Конкретна допомога потерпілому і від судового свавілля, в якого, нагадаю, за рішенням Києво-Святошинського суду відібрали куплену ним на законних підставах квартиру, мала б бути здійснена під загальним керівництвом того-таки В. Логінова. Лише нещодавно коло його обов’язків перейшло до Олександра Капітули, вихідця із селища Рокитне Рівненської області. Звичайно, до порушених питань у нього ще руки не дійшли. І, зрозуміло, в загальнодержавні чорнобильські йому ще довго треба буде «в’їжджати».
Це лише окремі штрихи на підтвердження викладеного в заяві Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Справді, треба щось робити. Щоб не горіли чорнобильські проблеми і самі «чорнобильці», які й до цього добряче тліли...
