Склозавод «Консюмерс-Скло-Зоря», що в селі Зоря Рівненського району, — серед сотні кращих підприємств України. Однак якби під час визначення рейтингу враховували так звану питому ефективність виробництва в розрахунку на одного працюючого, то це підприємство було б у десятці кращих. Цей показник свідчить про високу наукоємність і технологічність виробництва. Таке підприємство вигідне й регіону, оскільки, крім того, що випускає елітну склотару, ще й дає робочі місця, є одним з найбільших платників податків, займається благодійністю. Тому влада зацікавлена і всіляко сприяє розвиткові заводу.
Кризовий менеджмент
У середині 90-х багато хто дивувався: як можна взяти підприємство з десятком мільйонів доларів боргів? Бо попередній господар заводу — агрофірма «Зоря» — заборгувала по кредитній лінії під гарантії уряду 42 мільйони німецьких марок. А якщо врахувати той факт, що в ті роки в Україні була гіперінфляція, що в державі не були сформовані ринки ні на склотару, ні на упаковку, ні на продукцію, яку в цю склотару упаковують (ми в ті часи возили все з Польщі), то такий крок зі зведення у глибинці сучасного склозаводу дехто вважав ризикованим.
— Справді, в таких умовах ми починали будівництво заводу, бізнес, дивилися наперед, використовували свої знання з маркетингу, вірили, що воно буде так, як сьогодні, — розповідає генеральний директор ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» Станіслав Савінський. — Тобто це і був кризовий менеджмент, коли під час кризи ми взяли кризове підприємство і вивели його в число кращих.
— Бізнес, на мою думку, робиться так: рік будуєш завод, рік освоюєш технології, доводиш їх до максимальної потужності й ефективності, рік борешся за ринок і посідаєш там гідне місце, — каже керівник. — І якщо це вдається, через три роки ти на коні. Так ми й робили.
Тоді, у 1997-му, зорянський склозавод відірвався від конкурентів. Заради якості він перший почав використовувати дороговартісний пісок з Харківщини. Бо на такому обладнанні потрібно працювати тільки на дуже якісній сировині. Першими зорянські склороби почали варити й скло типу «флінт» — кришталево прозоре. Першими застосували секційні машини з електронним управлінням і вертифлоу. Це високі технології, які гарантують якість.
— У нас є принцип: стовідсоткова вітчизняна сировина і стовідсоткові високі західні технології. Ця комбінація сьогодні в будь-якому бізнесі дає серйозні переваги, — веде далі генеральний директор.
Змінилися й люди
ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» могло б спочивати на лаврах: підприємство має надійних ділових партнерів з числа відомих вітчизняних виробників «Союз-Віктан», «Неміроф», «Олімп», «Чумак», воно — на чільному місці серед країн—експортерів склотари із скла «флінт» до Росії. Можна було б назвати цілу низку інших аргументів, які свідчать про те, що кризовий проект удався.
Це видно й по людях, які тут працюють. Гідні умови праці, гідні заробітки (середня зарплата по підприємству без урахування премій та надбавок становить 1200 гривень) зробили їх упевненими в собі.
— Коли я очолив колектив, постарався викоренити в людей почуття «раба», — згадує Станіслав Савінський. — Люди дивувалися, чому, скажімо, їх не відправляють на прополювання буряків у колгосп, як це було раніше. Я це заборонив, бо, по-перше, у нас безперервне виробництво і цього просто зробити не можна, а, по-друге, вільні від зміни працівники повинні відпочити, щоб з новими силами прийти на роботу. І ще така деталь. Віднедавна постала проблема з розширенням місця для паркування приватних автомобілів біля заводу. Чи не показник зростання добробуту склоробів? Побільше б таких підприємств.
Щодо кадрів, то вони тут досить кваліфіковані. Коли будували першу чергу заводу, багато робітників, інженерно-технічних працівників пройшли навчання за кордоном, щоб бути на «ти» з новітніми технологіями. А тепер уже під час підготовки кадрів обходяться власними силами. Ця ділянка роботи доручена інженеру, громадянину США Крегу Лео. Нині готують кадри для роботи на другій черзі заводу, спорудження якої йде повним ходом.
Ламають образливі стереотипи
— Нещодавно ми були на виставці обладнання у Дюссельдорфі (Німеччина). Коли організатори виставки почули, що ми з України, навперебій почали пропонувати секондхендівське обладнання, — розповідає Станіслав Савінський. — Мене дуже вразив той образливий стереотип, який склався і досі є про нашу країну, до якої можна «сплавляти» непотріб. І тоді я вкотре переконався, що ми правильно зробили, коли під час будівництва першої черги заводу і тепер, коли будуємо другу, оснащували завод найновітнішим обладнанням, бо я переконаний, що на обладнанні, яке відпрацювало свій ресурс, годі сподіватися на високоякісну продукцію. Нині ми вже заплатили іноземним постачальникам за обладнання, яке вони виготовляють для нас.
— А що це буде за друга черга? — цікавлюся.
— Такого заводу ніде в країнах СНД поки що немає. На нових виробничих потужностях способом вузькогорлого пресовидування випускатимемо тару полегшеної ваги. Її стінки будуть майже такі тонкі, як у звичайних електричних лампочках, і разом з тим міцні, — каже Станіслав Савінський. — Левову частку із 20 мільйонів американських доларів під реалізацію цього проекту виділив Європейський банк реконструкції та розвитку, третина коштів на ці цілі — підприємства. Отож ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» невдовзі вийде на ринок з новим видом упаковки — NNPB. Вона, за словами генерального директора заводу, матиме попит. Адже, крім горілчаних заводів, її охоче купуватимуть виробники слабоалкогольних напоїв, які стають дедалі популярнішими серед молоді. Про своє бажання співробітничати вже заявила низка вітчизняних виробників. Ще б пак: зорянський склозавод — надійний партнер і гарант якості.
За чим сумував Білл Тейлор
Від Європейського банку реконструкції та розвитку будівництво другої черги заводу контролює Білл Тейлор. У колективі канадійця англійського походження зустріли по-товариськи. Зорянці люблять згадувати, як у середині дев’яностих, коли Україна переживала тяжкі часи, Білл, який так само наглядав за будівництвом першої черги заводу, дуже сумував. Адже в магазинах не було такого широкого асортименту продуктів, як сьогодні, та ще в Зорі часто вимикали світло. Тоді Білл брав транзистор на батарейках, слухав передачі з Лондона й зітхав — сумував за своєю батьківщиною. Коли він знову приїхав в Україну, дивувався змінам, які сталися тут за неповні десять років. І тепер розлуку з домом переносить легше: з’явилося більше комфорту, та й у колективі його зустріли, як свого приятеля.
Так само «своїм» став у зорянському колективі і виконавчий директор Боб Рівз — громадянин США. Він, крім своїх прямих службових обов’язків, ще й активний у громадському житті. Бере активну участь у благодійному фонд-клубі «БлагоДійна корова», кошти з якого спрямовують на утримання чотирьох клеванських дитячих інтернатів, інші благодійні цілі, меценатство.
Рівненська область.
