У вересні лідери України, Казахстану, Білорусі та Росії планують підписати угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Навколо проекту триває дискусія. На цьому тижні до неї долучилися учасники «круглого столу» «Міжнародна інтеграція України та проект «спільного економічного простору», організованого Інститутом Євро-Атлантичного співробітництва.
Схоже, у ставленні до теми немає єдності навіть серед парламентаріїв. Лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко закликав не політизувати питання, тоді як лідер НРУ, голова Комітету ВР з питань євроінтеграції Борис Тарасюк стверджував, що «деполітизації не вийде». На його переконання, Єдиний економічний простір — це черговий московський проект, покликаний закріпити євразійський зовнішньополітичний дрейф України та ствердити Росію як лідера на теренах колишнього СРСР. Погоджуючись на такий крок, наша влада додає ще один аргумент на підтвердження власної непослідовності, вважає Борис Тарасюк. Передовсім, у здійсненні євроінтеграційних намірів.
Директор Центру ринкових реформ Володимир Лановий спробував повернути дискусію в економічне русло і навіть навів деякі цифри як свідчення переорієнтації української економіки на європейські ринки. Втім, більш як половина всього імпорту до нас традиційно прямує з Росії та інших країн СНД, і 63 відсотки в ньому — паливо та енергія, що змушує ставити питання про енергетичну безпеку країни. Щодо ЄЕП, то, за словами Ланового, логічнішим для України було б інтегруватися в суспільство зі стабільною ринковою економікою, а такої ще не побудували в жодній із країн «четвірки».
Народний депутат України, голова Комітету з питань прав люди у справах нацменшин та міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко назвав ЄЕП блефом. Він нагадав, що свого часу Верховна Рада (яка, за словами Бориса Тарасюка, має конституційну проєвропейську більшість) ухвалила заяву на підтримку ЄЕП. У документі йшлося про те, що ЄЕП «сприятиме зростанню конкурентоспроможності економіки України» та «зміцненню експортного потенціалу». Водночас заява застерігала: ЄЕП має створюватися у формах і межах, що не суперечать курсу України на євроатлантичну інтеграцію. «Це все одно, що бути трішки вагітною», підсумував Геннадій Удовенко.
Дивною році на шостому офіційної євроінтеграції видається й дискусія про те, куди рухатися Україні —на Схід чи на Захід? Як нагадав Володимир Дубровський, консультант центру соціально-економічного аналізу CASE-Україна, у сусідній Польщі ніколи не сперечалися, інтегруватися їй в ЄС чи ні. Йшлося лише про те, вступати чи залишатися поза цим об’єднанням, як, приміром, Норвегія чи Швейцарія. А українські євроскептики — це проросійські оптимісти, і наші зовнішньополітичні хитання між Росією та Європою —суто український феномен.
