Під музику Вівальді і хлюпіт морських хвиль кримські інтелігенти об’єдналися
Донедавна кримське селище міського типу Массандра було відоме хіба що палацом XІX століття, в якому ніхто ніколи не жив, і чудовими білими мускатами. Однак минулої суботи це приморське містечко біля Ялти отримало третій шанс прославитися: тут відбувся Інтелектуальний форум Криму і народилася організація, яка має на меті об’єднати всіх вдумливих і високодуховних громадян півострова. Інакше кажучи — об’єднати інтелігенцію.
Власне, ідея такої організації народилася не в Криму і аж ніяк не влітку. Ще в лютому 2003 року в оперному театрі Києва відбулися велелюдні збори інтелігенції —Інтелектуальний форум України, скликаний Фондом інтелектуальної співпраці «Україна—XXІ століття». Латинського слова «інтелектуал» не варто лякатися: на форум з’їхалися не лише світила науки, професори та академіки, а й чимало вчителів, лікарів, інженерів —одним словом, людей, в професії яких іскриться розумове начало.
Познайомившись, порадившись і послухавши ораторів (у форумі брали участь Голова ВР України Володимир Литвин, президент Національної академії наук Борис Патон, поет Борис Олійник, знавець історії Петро Толочко), делегати дійшли висновку, що було б непогано об’єднати розумові здібності кожного в єдиний інтелектуальний потенціал нації. А для того, щоб ця ідея не набула присмаку маніловщини, було вирішено підвести під неї базу реальності — створити відповідну громадську організацію.
Конкретним автором цього ноу-хау є народний депутат Богдан Губський. Заснувавши в 2000 році фонд «Україна — XІX століття», він досяг чималих успіхів на ниві підтримки й об’єднання української інтелігенції. Свого часу ця благодійна структура взяла на озброєння досить радикальне кредо — «Інтелектом по олігархах», і цим дала зрозуміти: майбутнє України, її розквіт і міжнародний авторитет стратегічно важливіші, ніж бізнесовий розквіт і ситуативний авторитет окремих її громадян. Підтримку талантів, молодих і зрілих, фонд провадив і провадить із планомірністю, яка іншим благодійним організаціям і не снилася: тут і гранти студентам, і стипендії науковцям, і видання книжок, і проведення мистецьких виставок.
Як бачимо, Інтелектуальний форум (ІФУ) почав свою ходу Україною. Збори, які відбулися в Масандрі, одностайно підтримали київську ініціативу і обрали головою кримського осередку новонародженої організації Анатолія Литвиненка, визначного діяча мистецтв краю. Вже в перші хвилини після обрання пан Литвиненко засвідчив, що налаштований дуже рішуче.
— Впевнений, ми зберемося тут через рік, і ви побачите, що інтелігенція Криму не змарнувала цього часу, — пообіцяв він. — Я ставлюся до своєї нової посади дуже серйозно, в мене справді великі плани. Крим — це величезна скарбниця культури.
Представницький рівень кримської установчої конференції був досить високий: у ній узяли участь парламентарії з депутатської групи «Народовладдя» — Богдан Губський, Василь Гаврилюк, Вадим Гуров, академік і народний депутат Петро Толочко, Міністр охорони здоров’я України Андрій Підаєв (до речі, свого часу він сім років поспіль очолював Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим). Усі вони акцентували увагу на тому, що успіху можна досягти, лише об’єднавши зусилля.
Богдан Губський, розповідаючи про стратегічну мету об’єднання, процитував східних мудреців. Мовляв, якщо будуєш плани на рік — посади рис. Якщо на десять років — посади дерево. Якщо ж замислюєшся на століття наперед — виховуй людей...
За спиною промовця, який виголошував цю східну мудрість, синіло море і дрімали зелені кримські гори. Спливали пахощами обважнілі троянди. Скрипалі перебирали смичками, готуючись грати Вівальді (після зборів делегати мали змогу насолодитися чудовим концертом класичної музики). Одним словом, пейзаж і антураж були символічні — для цього починання.
