16.00. Київ. Не п’ятниця — казна-що. Автошляхи забиті і пробки, пробки, пробки... Ми — кореспондент і фотокор «ГУ» — в оперативній машині дорожньо-патрульної служби пересуваємося столичними дорогами. Власне, ми — гості. Співробітники УДАІ запросили нас взяти участь у рейді вулицями, щоб кореспонденти (а разом з ними читачі) змогли побачити службу інспектора ДПС, так би мовити, зсередини. За кермом «Лади» старшина міліції Ігор Гарбовський. Другий господар — лейтенант Леонід Чередниченко. В авто ще один пасажир — із прес-служби УДАІ. Час від часу він ділився багаторічним досвідом.
Працівники УДАІ нерідко нарікають, що деякі водії дедалі більше відчувають свою безкарність. Законодавство, мовляв, надто обмежило інспекторів у правах, передавши судовим органам повноваження карати порушників правил дорожнього руху.
Від самих інспекторів не раз доводилося чути, що народні обранці, ухвалюючи цей закон, стали на бік порушників. Коли працівники ДАІ брали штраф на місці, на дорогах було більше ладу. А що тепер? Порушують усі: від «Запорожця» до 600-го «Мерседеса». Зокрема, через перевантаженість, суди карають «карбованцем» аж ніяк не кожного водія-порушника. Останні іноді користуються тим, що якщо від моменту адміністративного порушення минуло два місяці — воно втрачає чинність. Через це на дорогах посилюється безвідповідальність. Як наслідок — збільшується кількість ДТП. Ну а до водія з «крутими» посвідченнями (їх нині чимало) й номерами взагалі не підходь... Чи це так?
Одразу домовились: інспектори зупинятимуть порушників, діятимуть, як завжди. А ми не втручаємося, лише спостерігаємо поведінку водіїв.
Проспект Перемоги. Новенький «Мерседес» швидко мчить лівою полосою. Обмеження — 80 кілометрів на годину. На спідометрі нашого авто, що прямує позаду, 90, 100, ще більше... Інспектор пропонує водієві зупинитися. Той неохоче з’їжджає у правий ряд і стає під бордюром.
— Старший інспектор ДПС, лейтенант міліції Чередниченко. Ваше водійське посвідчення і техпаспорт.
На вимогу водій «Мерса» спокійнісінько показує документ, що засвідчує: це — оперативна машина Служби безпеки.
— Негарно якось, — відчитує він інспектора.
А тому нічого не залишається, як побажати порушнику щасливої дороги.
— Його ми можемо лише попередити і все, — пояснює Леонід Чередниченко.
Інша машина — «Ауді» вирулила у вузеньку вуличку неподалік проспекту Перемоги, хоча на в’їзді висів знак, що в народі називають «цеглина» . Авто притулилося «носом» біля бордюру.
— Сюди проїхало три машини, а ви обрали мою, —образився водій, після того, як до нього підійшов інспектор.
— Але ви порушили правила дорожнього руху, створюєте аварійну ситуацію для інших, — відказав інспектор, —будемо складати протокол.
— Та ти з ним не панькайся, — підійшовши, напівжартома сказав, судячи з усього, приятель водія. — У наручники його і — на асфальт!
І для цього порушника зустріч з інспекторами звелася до усного попередження після того, як Юрій (саме так звали водія) витягнув з кишені посвідчення, що він —з Інтерполу, до того ж ветеран бойових дій.
За словами лейтенанта, такі «корочки» пільг, звісно, не дають. Можна казати лише про повагу інспектора до установи, яку водій представляє.
Того дня наш екіпаж за порушення зупинив ще кілька машин. Водії більшості з них мали рятівні «корочки». Найбільше запам’яталася розмова інспектора з помічником високоповажного чиновника...
...Набережне шосе. Знов пробка. Увагу одразу привертає темного кольору «з наворотами» «Нісан-Патрол», який впевнено вирулює на зустрічну смугу. За ним одразу прилаштовується колона з кількох авто. Під’їжджаємо впритул до відкритого водійського вікна. Інспектор просить взяти праворуч і зупинитися.
— А може я тут стану швиденько? — посміхаючись на всі зуби перепитує з іронією «крутий парняга», як його одразу охрестив наш колега-журналіст із прес-служби.
— Та ні, — відказує лейтенант міліції.
— Мені терміново треба документи в «Апарат» віддати.
— Зупиніться праворуч, з’ясуємо.
«Крутого парнягу», з’ясувалося, звуть Сергій. Не кваплячись, він дістає посвідчення помічника народного депутата. Після вже звичного усного попередження, побажання щасливої дороги від інспектора й настанови більше не порушувати, водій, попозувавши перед фотокамерою, сів у «Нісан» й натиснув на газ. Автомобіль знов вискочив на зустрічну смугу й помчав, набираючи швидкість.
Їдемо далі...
— Закон має бути таким, щоб його не хотілося порушувати. Це не я сказав, хтось з великих, —розмірковує вголос наш колега з прес-служби, який такі ситуації спостерігав не раз. — У США, скажімо, за проїзд на червоний сигнал можуть і в тюрму посадити на кілька місяців. І там, коли таке вчинить на дорозі більш-менш відомий політик — його чекають такі само неприємності, як і інших водіїв. Тому в Америці людина, яка йде на «зелений», свято вірить, що ніхто не їде на «червоний». У цьому випадку хлопець підняв себе до рангу державного діяча, забуває, що він лише помічник. Співробітникам ДАІ розмовляти з такими важко: не лише народний депутат, навіть його помічник, може іноді напряму в найвищі інстанції зателефонувати, а то й взагалі не вважає за потрібне говорити з сержантом. Як повідомлялося в пресі, тиждень тому вранці злетів з мостової розв’язки у столиці поблизу станції метро «Видубичі» з семиметрової висоти «джип». Злетів, пробивши 17 метрів огороджувального бар’єра: і бетонну огорожу, і трубу, й металевий профіль. Можна лише здогадуватися, з якою швидкістю мчала машина. Удар був такої сили, що водієві знесло капотом голову. На місці загинули ще два пасажири. Водієві не допомогли ні іноземні номери, ні «круте» авто. Автошлях не розбирає, хто ти: депутат чи колгоспник.
Закінчилося наше спільне патрулювання на драматичній ноті. Начебто на підтвердження слів журналіста, рацією передали, що на перехресті вулиць Сумської та Козачої сталося ДТП. Пробитися туди оперативно знов заважали ті самі пробки. Але побачене і за годину після пригоди можна було вважати застереженням всім водіям. Не розминулися «Волга» і «ВАЗ-2110». За попередньою версією слідства, водій «десятки» на рівнозначному перехресті не пропустив авто, що наближалося праворуч. Олександр, що у розпачі стояв біля своєї розбитої машини, схоже, вичитував себе за неуважність. У інтерв’ю повідомив, що приїхав із Самари відпочивати. І ось — «швидка» забрала його маму і дружину.
Дорога справді не прощає неуважності й безвідповідальності.
