Минулий тиждень можна охарактеризувати лише одним словом — «загострення». Спочатку загострилася ситуація на споживчому ринку, пов’язана зі зростанням цін на зерно, борошно й цукор, а згодом значно зашкалив градус протистояння у парламентських стінах.
Цими вихідними і політики, й аналітики шукали відповідь на запитання: «Чому?» Шукали і не знаходили, а може, й не хотіли знайти.
Власне, для нас розвиток подій несподіванкою не став. Тим більше що в попередніх своїх дослідженнях ми прогнозували саме такий розвиток подій. Не треба бути ясновидцем, щоб зрозуміти: наближення президентських виборів диктуватиме відповідну поведінку різноманітних політичних сил, що, безперечно, впливатиме на процеси, передусім політичні, в Україні. Протистояння великої кількості гравців і створює ситуацію, яку можна назвати «контрольований хаос».
Зерна істини чи істина в зерні?
Створюється таке враження, що чимало політтехнологів вирішило скористатися ажіотажем на продовольчому ринку і намагається тепер зіштовхнути лобами представників пропрезидентських фракцій. З легкої руки деяких наших колег намагаються провести паралель між 1964 та 2001 роком. Нагадаю, складна ситуація із забезпеченням хлібобулочних виробів у СРСР дозволила здійснити державний переворот й усунути від влади тодішню першу особу країни — Микиту Хрущова. Така спроба, мовляв, повторилася і у 2001 році, коли в Україні визріла змова проти уряду Віктора Ющенка. Отож, переконують автори таких опусів, нині схожа «карта» розігрується супроти Кабінету Міністрів Віктора Януковича.
Щоправда, давно відомо: будь-які історичні аналогії кульгають на обидві ноги і слугують, скоріше, поживою для створення сучасної політичної міфології.
З приводу 2001 року можна сказати одне: відставки уряду не було і немає чого ламати списи, вигадуючи казна-що.
З другого боку, уряд сам ретельно готував підгрунтя для нинішнього дефіциту сільськогосподарської продукції. Несприятливі зимові умови змусили шукати жертву серед урядовців, на яку можна було б почепити всі нинішні проблеми. Тож звинуватили зернотрейдерів, які, мовляв, вивезли зерно на експорт. А згодом заарештували екс-віце-прем’єра з питань АПК Леоніда Козаченка.
Та насправді проблема полягає в тому, що, на мою думку, зерно минулорічного врожаю ніхто нікуди не вивозив. А чекає воно свого часу в Україні. Того часу, коли парламент зніме імпортне мито на зерно і звільнить торговців від сплати податку на додану вартість. Отоді його можна й реалізовувати за завищеними цінами і без сплати обов’язкових платежів. Скринька відчиняється доволі просто. У такий спосіб політики компенсують свої фінансові втрати на минулорічну передвиборну кампанію, а заодно зроблять фінансовий заділ на майбутні президентські перегони.
Крім того, політичні опоненти уряду понизили рейтинг і Кабінету Міністрів, і Віктора Януковича особисто. А восени на них спробують почепити всіх собак. Недарма можна вже почути заклики до відставки аграрного блоку уряду. А що буде далі?
Нас очікують осінні заморозки
Власне, хід, зроблений парламентською більшістю минулої п’ятниці, з огляду на ситуацію з урядом може розцінюватися двояко. Нагадаємо, що в залі зареєструвалися лише 211 народних обранців. Отож можна не сумніватися, що такий крок парламентська більшість зробила свідомо. Відтепер вони можуть проголосувати бюлетенями за направлення до Конституційного Суду президентського законопроекту про внесення змін до Основного Закону і перерозподіл комітетів між «більшовиками». Та не тільки.
У попередньому своєму огляді ми спробували спрогнозувати можливі варіанти розвитку подій восени. І, схоже, не помилилися, коли висловили думку про ймовірність розпуску парламенту на початку жовтня. Сценарій цей починає набувати зримих рис, про що передусім і свідчить нез’явлення у п’ятницю представників більшості до сесійної зали.
Конкретизуємо його. Якщо опозиціонери знову спробують заблокувати роботу парламенту, а такий варіант розвитку подій найімовірніший, то більшість уже підстрахувалася — рішення про голосування у середу, четвер і п’ятницю прийнято. А тому їм нічого не завадить якогось дня проголосувати бюлетенями за два вищезгадані питання і з чистою совістю піти на канікули. Розлючена опозиція без бою віддати комітети не захоче. І почне блокувати роботу комітетів. А осіння сесія, отже, може й не відкритися. Тому вже на початку жовтня глава держави зможе конституційним шляхом припинити повноваження парламенту четвертого скликання і оголосити дострокові вибори.
Щоправда, я так і не можу зрозуміти поки що, коли, за словами Леоніда Кучми, можна було б сумістити парламентські і президентські вибори. За повідомленнями інформагентств, і представник Держдепартаменту Стівен Пфайфер, і колишній посол США в Україні Карлос Паскуаль говорили про 2014 рік. А може, йшлося про 2004-й? І сценарій, розвиток якого ми можемо спостерігати нині, саме це підтверджує? Адже в разі розпуску нинішньої Верховної Ради парламентські вибори відбудуться у березні наступного року, як і президентські, заплановані на жовтень 2004 року.
Тим більше вибори парламенту пройдуть за старим законом, а отже, у мажоритарних округах влада спробує провести до 200 «своїх» кандидатів і більш як 100 —за списками. Конституційна більшість набирається, черговість сесій не порушується, і вже у червні 2004 року, як і обіцяв Леонід Кучма, до Конституції України можна буде внести зміни. Скажімо, проголосувати їх в остаточній редакції 28 червня, у День Конституції. Чи напередодні.
З другого боку, такий сценарій дає змогу зменшити можливості опозиції для перемоги на президентських виборах. Саме тому і потрібна була криза на продовольчому ринку країни, яку врешті буде подолано, але вона збагатить тих, хто сьогодні володіє зерном і крупами. Якщо опозиціонер і стане главою держави, то вплинути на розвиток подій в Україні не зможе — епіцентр прийняття рішень переміститься до парламенту і Кабінету Міністрів.
Це — наша версія.
