На розгляд Верховної Ради винесено проект закону «Про розвиток автомобільної промисловості України». Тим самим Україна нарешті отримала можливість розрубати гордіїв вузол проблем, що панують в автомобільному світі. Країна відкриває собі шлях у ЄС і СОТ, усуваючи одну з найболючіших законодавчих суперечностей, і заодно отримує потужне стабільне джерело наповнення бюджету, іноземні та домашні інвестори — сприятливий інвестиційний клімат, а вітчизняні виробники — можливість значно збільшити обсяги виробництва і створити тисячі нових робочих місць.

Приклади багатьох країн показують, що без цілеспрямованої і послідовної підтримки держави в період становлення виробництва розраховувати на істотний приплив прямих іноземних інвестицій в автомобільну промисловість не випадає. Проте країни, яким удалося провести в життя таку політику, отримали стільки вигод (збільшення податкових надходжень, розвиток виробництва, створення нових робочих місць, вихід на новий технологічний рівень тощо), які в багато разів перевищують тимчасові «втрати», що з’являються в результаті надання преференцій і стимулів для розвитку місцевого виробництва. 

Система стимулювання вітчизняного автомобілебудування, так само як і суднобудування, авіаційної промисловості, виробництва сільськогосподарської техніки, створена за останні роки, на сьогодні є однією із перешкод на шляху вступу Украіни до ЄС і СОТ. Втім розпочато активний пошук нового розв’язання наболілої проблеми, який з прийняттям закону, здається, може увінчатися успіхом.

Упродовж десятиріч багато країн використовують увізне мито як стабільне джерело наповнення бюджету, потужний чинник створення сприятливого інвестиційного клімату, найефективніший спосіб захисту внутрішнього ринку та вітчизняного виробництва. Приміром, у Єгипті ввізне мито становить від 50% до 160%, в Аргентині та Бразилії — 35%. Навіть Росія кілька років тому встановила ввізне мито на автомобілі в розмірі 25%, що в сумі з податком з продажу та іншими податками і зборами становить майже 55%; а тепер стоїть на порозі підвищення його до 35%. А ось Україна у встановленні мит на автомобілі виявила себе неабияк: ніде у світі немає мита на рівні наших «рекордних» 3—5%!

Новий законопроект передбачає встановлення досить скромного мита на нові автомобілі — у розмірі 20%. Хоча Європейська комісія, яка в захисті українського ринку, м’яко кажучи, не зацікавлена, узгодила мито в 30%, грунтуючись на світовому досвіді розвитку автомобілебудування у країнах з перехідною економікою.

Попередня система стимулювання автовиробництва давала практично необмежені можливості для різних зловживань. Її головним недоліком було те, що під час надання преференцій не враховувався сам тип виробничого процесу: широкомасштабне виробництво (де має бути дороге обладнання, велика кількість робітників, використовуються місцеві комплектувальні) або відкруткове складання (де майже нічого «не зайнято»). Різні кількісні критерії стали інструментом у руках недобросовісних суб’єктів, котрі ухилялися від сплати податків, створюючи тим самим конкуренцію справжнім автовелетням.

За новим законопроектом преференції зможе отримати підприємство, що здатне виробити на своїх потужностях усередині України 50 і більше відсотків вартості автомобіля. 

Усупереч розмовам про глобальне підвищення цін на автомобілі після збільшення мита, статистика свідчить про те, що, наприклад, у 2002 році з усіх проданих в Україні нових автомобілів лише 26,2% було імпортовано з далекого зарубіжжя, за шість місяців цього року — менш як 23%. Але ж це тільки цих автомобілів і може торкнутися підвищення мит. А решта три чверті населення зробили вибір на користь автомобілів вітчизняного (понад 50%) та російського виробництва (майже 20%). І після прийняття запропонованого законопроекту ціни на ці популярні автомобілі не підвищаться.