Продовольча безпека країни, теоретично, полягає у здатності держави досита годувати населення. Продуктами високої якості, які відповідають медичним нормам. Великий плюс для економіки, коли ті харчі — вітчизняного виробництва. Але в реальному житті держава не завжди здатна ефективно регулювати продовольчий ринок. Ціни на збіжжя стрімко поповзли вгору, через що в деяких регіонах України ще до жнив-2003 забракло зерна для випікання хліба. Відповідно, піднялася ціна буханця. Громадяни в цьому випадку почали керуватися панічним правилом, коли «спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих». А падіння рейтингу довіри до владних структур кожен може побачити на базарах і в крамницях. Основа продовольчої безпеки — у стабільності, у перспективі розвитку. Зокрема, для сільгосппідприємств. Досі її немає. Стрибок цін, що, ймовірно, спричинить новий виток інфляції, зробив перспективу ще примарнішою. Навіть найсильнішим господарствам вистояти буде важко.
Багато хто ситуацію, що склалася цьогоріч у сільськогосподарському виробництві, розцінює як кризову. Але яка картина насправді? Скільки зернових у загальнодержавному масштабі зберемо нинішнього року? Чи вистачить цього збіжжя для задоволення внутрішніх потреб? Ці та інші проблеми АПК порушували в розмові за «круглим столом» у редакції «Голосу України» перший заступник Державного секретаря Міністерства агрополітики Юрій Лузан, президент Української академії аграрних наук, народний депутат України Михайло Зубець, народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Олег Юхновський, голова сільськогосподарського кооперативу «Агрофірма Матюші» (Київська область, Білоцерківський район) Леонід НовІцький, заступник головного редактора «Голосу України» Леонід БровЧенко, заступник завідувача відділу, ведуча сторінки «Село» Галина КвІтка.
Врожаю не щастить з погодою
Ю. ЛУЗАН: Якщо аналізувати ситуацію сьогоднішню, то вона з’явилася не раптово. Це наслідок дії багатьох чинників: і об’єктивних, які мають економічний характер, і природних. Звичайно, чимало суб’єктивних чинників теж формували дану ситуацію, що склалася сьогодні на ринку хлібобулочних виробів, на ринку зерна, як і загалом на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства. Останнім часом відбулося значне зростання цін на зерно і хлібобулочні вироби, на інші види продукції, зокрема на цукор. Чому?
Ви, мабуть, пам’ятаєте осінь минулого року — складні погодні умови під час збирання і зернових, і пізніх культур, зокрема цукрових буряків. Умови підготовки ґрунту під озимину помітно позначилися на темпах і якості виконання осінніх робіт. Значну частину площ озимих було посіяно із запізненням. Це істотно вплинуло на загальну зернову картину.
Л. БРОВЧЕНКО: Значну частину — це скільки? Половину площ? Менше? Конкретизуйте.
Ю. ЛУЗАН: Дані регіонів, статистики та аграрної науки свідчать, що майже половину площ було засіяно не в оптимальні терміни, а зі значним запізненням. Звичайно, це вплинуло на стан озимих. Пам’ятаєте, як торік розпочиналася зима — без снігу. Особливо негативно вплинули на формування рослин та вихід їх із зимівлі незвично холодна рання зима і сильні весняні морози. На жаль, такі погодні умови спостерігалися на більшій території України, особливо в південних регіонах, середній смузі країни. Постраждало багато і північних регіонів. А от на Західній Україні озимі збереглися краще.
Л. БРОВЧЕНКО: Чув, що в середньому по Україні довелося пересівати озимі на 65 відсотках площ, а в західних областях — на 13. Це реальні цифри?
Ю. ЛУЗАН: Реальні. А точнішу оцінку може дати Михайло Васильович Зубець, бо це питання агрономії. За висновками фахівців міністерства, нинішня ситуація стала результатом насамперед несприятливих погодних умов. Озимих зернових культур, які можна було залишити до збирання, менш як три мільйони гектарів. Тож навесні ще довелося вдатися до відповідних заходів на рівні держави, аби підтримати сільгоспвиробників й організовано провести засів, а також спрогнозувати можливі наслідки.
Л. Новіцький: Озимі не тому загинули, що не стійкі до морозів. Навіть трави не витримали такого жорстокого удару природи. З люцерни нічого не залишилося. Все довелося пересівати. Та ще й із великим запізненням, бо думали, що щось відійде, що коренева система відродиться, але нічого не вийшло. За таких умов недобір урожаю щонайменше 50 відсотків. Мінімум. Ситуація надзвичайно складна. Пересіяли ярою пшеницею всю озимину. Клаптики навіть розрідженої, що вціліла на ярах і за лісосмугою, залишили на насіння. Але кормів нема. І це найстрашніше. Ми говоримо чомусь про продовольче зерно. Чим годувати худобу?! У мене 2000 голів худоби, 700 корів і 2400 свиней. У селі, у приватному секторі, 1500 голів ВРХ. І мені потрібно сьогодні — хочу я чи ні — тисячу голів вирізати. Залишити лише корів і телиць. Мушу вирізати і за безцінь продати. Тому що ніхто не хоче нині за м’ясо платити нормальні гроші.
М. Зубець: Зважте, «Матюші» — це потужне господарство з розвиненим тваринництвом, де зразково працюють.
Над селом, з’ясувалося,прокотилася фінансова злива
Л. БРОВЧЕНКО: У чому виявилася конкретна підтримка сільгоспвиробників?
Ю. ЛУЗАН: Зупинюся на фінансовій підтримці коштами з державного бюджету. Торік було прийнято постанову про компенсацію втрат сільгоспвиробників, які постраждали від стихійного лиха, — 28 мільйонів гривень. Але ці заходи не було профінансовано. Тому уряд з коштів резервного фонду погасив минулорічну заборгованість. Окрім того, додатково виділив 30 мільйонів гривень, теж з резервного фонду. Кошти пішли на допомогу сільгоспвиробникам, які постраждали внаслідок несприятливих погодних умов. Фінансові ресурси спрямовували на здешевлення кредитів сільгоспвиробникам.
За шість місяців стовідсотково профінансовано всі статті видатків державного бюджету з підтримки сільського господарства, зокрема, що стосується підтримки тваринництва, компенсації банківських ставок, стимулювання кредитування, селекції у тваринництві та рослинництві, інших видаткових статей, передбачених державним бюджетом. У травні Верховна Рада прийняла зміни до державного бюджету, згідно з якими додатково виділено 507 мільйонів гривень для надання допомоги сільгоспвиробникам, котрі постраждали від негоди. 
Крім того, Верховна Рада розглянула проект закону про створення сприятливих умов для імпорту продовольчого зерна в Україну. За нашими оцінками, його дефіцит очікується у межах трьох мільйонів тонн.
На розгляд Верховної Ради винесено і норму про надання Кабінету Міністрів України повноважень зробити запозичення в рахунок збільшення бюджетного боргу в межах 400 мільйонів гривень, щоб спрямувати ці кошти державному резерву на закупівлю продовольчого зерна, аби гарантувати продовольчі запаси на ринку зерна і хлібобулочних виробів.
Нинішня ситуація справді спровокована багатьма чинниками. І не тільки природними, і не лише журналістами. Тут є глибші економічні підвалини, які слід окреслити, об’єктивно оцінити, зробити відповідні висновки. Наше міністерство, Кабмін і працюють над цими питаннями, готують низку проектів законодавчих актів, щоб не в пожежному порядку робити висновки, знімати наслідки, а вирішувати питання в комплексі і системно. Зокрема, нині на розгляді у Верховній Раді перебуває проект закону про підтримку розвитку сільського господарства та регулювання аграрного ринку. Ним намагаємося комплексно вирішити проблему, передусім врегулювати ринок і сформувати стабільну ситуацію на ринку зерна та інших сільськогосподарських продуктів.
Законопроектом передбачається запровадити також дотації на тваринницьку продукцію, бо населення не зможе її купувати за високими цінами. Виникає необхідність підтримати або споживачів, або виробників тваринницької продукції, тому і пропонується великий обсяг дотацій — у межах 1,5 мільярда гривень. Вважаємо, що саме такими фінансовими вливаннями можна сформувати економічне середовище з достатніми цінами, які забезпечували б розширене відтворення для сільгоспвиробників.
Л. БРОВЧЕНКО: Тут Юрій Якович розказує про кредити, які надавали в верхах. Леоніде Антоновичу, ви біля землі ходите, чи вони до вас дійшли?
Л. НОВІЦЬКИЙ: Кажуть, кредити врятують. Як же вони врятують?! Сьогодні продукція подорожчала в зв’язку з таким недобором, у три—чотири рази зросла собівартість. І все це тисне на цю продукцію. Віддача від реалізованої продукції, тваринницької маю на увазі, абсолютно низька. А м’ясо геть збиткове. І збиток сягає більш як 50 відсотків собівартості. Хто витримає в такій критичній ситуації? Сьогодні ви бачите, які ціни. Хіба тільки на хліб пішла ціна? Висівки «Київмлин», я оце звідти приїхав, продає по 460 гривень тонну. Висівки! Тонна макухи соняшникової — з Дніпропетровська везуть — сягає більш як 650 гривень. І мушу брати. Інакше загубимо свою працю. Нині в Поліському районі пирій заготовляємо на сіно. Там, у долині річки Тетерів, у Кухарах 100 тонн пирію взяли.
Г. КВІТКА: Ви купуєте пирій чи так берете?
Л. НОВІЦЬКИЙ: Як це так?! Я збираю в них бур’яни і 30 відсотків віддаю їм сіна. У них нема чим робити, немає техніки, виробництва. Їм тюки пирію навіть своїми машинами завозимо.
Г. КВІТКА: Тобто пирій росте на полях, де мали б рости культурні рослини?
Л. НОВІЦЬКИЙ: Ну, а де ж йому рости?!
М. ЗУБЕЦЬ: До речі, таких полів у нас багато. Наведу приклад. У Чернігівській області, у поліських бідних господарствах, навіть у Козелецькому районі, запирієні поля. Де більш-менш організований керівник, або випасає, або заготовляє. І в Прилуцькому районі таке. Косять, заготовляють пирій для годівлі худоби.
Пирій — це високопродуктивне сіно і така ж зелена маса. З’їдає і засвоює худоба дуже добре ці корми. Погано, що далеко возимо і горе збираємо своє, а для худоби це добре.
Л. НОВІЦЬКИЙ: Ви кажете, кредити. Стараюся їх не брати. Як мені платити відсотки, то краще без кредитування... Але вже десь 250 тисяч використав. Я взяв на придбання техніки, комбайна і так далі. Але все згорає на оборотних коштах. Оборотні кошти вимиті, немає нічого абсолютно.
Я вам скажу про насіння. 100 тонн пшениці приберегли. Купуємо за страшними цінами висівки, макуху, а фуражну пшеницю очистили. Там нормальне зерно, тільки дрібне.
Сьогодні кредити потрібні. Я взяв. Спочатку оформляв під 18 відсотків, дали під 20. Але треба зібрати стоси паперів, щоб отримати часткову компенсацію відсоткової ставки. Так і не понизили банківську ставку. Вимагають — все плати і без всякого. Почав платити ці відсотки.
О. ЮХНОВСЬКИЙ: Деякі банки справді не погоджуються переоформити ці кредити.
Л. НОВІЦЬКИЙ: Треба щось робити зі стабілізацією ціни, бо інакше — біда. Хоч бери і топи маленьких поросят. Дав команду не парувати свиней. Ну, це убивство. А яка порода велика, гарна. Ви ж бачили, на виставки ж їздите...
М. ЗУБЕЦЬ: Це говорить людина, яка веде господарство на сучасному рівні навіть у цих тяжких умовах. У Верховній Раді день проговорили про біду на селі. Одноразові заходи на короткий період, може, щось і допоможуть. Але нам треба далі дивитися. Україна —держава аграрна. Бог послав нам землю, природно-кліматичні умови непогані. Це наше багатство. Чому ж ми не хочемо його? Чому сьогодні м’ясо таке дешеве? Чому молоко нічого не коштує? Чому високі ціни на техніку? Чому височезні ціни на міндобрива? І так далі. Чому ми не хочемо прийняти програму дотування сільського господарства? Ви ж дивіться. Хіба нам можна рівнятися за розвитком сільського господарства із західними країнами, скажімо, Німеччиною? Там фермер чітко знає: буде врожай чи не буде, він отримає гарантовану ціну за продукцію тваринництва. Ми ж хочемо самі себе обдурити.
Уряди міняються, грошей бракує. Керівник ходить, просить: дайте нормальний кредит. Хоча треба ще й нормальну ціну або дотацію на м’ясо. Якщо за корову платять сьогодні гривню за кілограм живої ваги. Корова в дядька важить чотири з половиною центнери, навіть п’ять, а на базарі він її сьогодні продає за 300 гривень. Чому господар не повинен отримати від держави підтримку?
Те саме з міндобривами. Чому ми не можемо прийняти, скажімо, комплексну програму. Взяти на рахунок держави половину вартості міндобрив. Ми колись добрив вносили по 140 кілограмів на гектар. Нині — по 14, а тоді кажемо: чомусь немає віддачі. Та землю ж обманути не можна! Це так само, як рослину. Рослина, як і людина. Якщо до неї немає уваги, якщо її не захистити, якщо її не підживити, вона помирає перша. Оце в нас така нині складається ситуація.
Тому до крику треба порушувати це питання у Верховній Раді, щоб мати серйозну комплексну програму порятунку сільського господарства.
Л. НОВІЦЬКИЙ: Ви нічого не зробите у Верховній Раді. У вас немає там колективу однодумців. Це біда наша. І куди нас лебідь, щука й рак витягнуть? Хіба це мислимо таку чехарду з кадрами робити? Щоб зняти відповідальність з людей. Той пішов, той пішов. А прем’єрів скільки поміняли? І ніхто не хоче визнати, що це неправильно, що він помилився. Пішли на приватизацію. Чоловікові вила в руки дали, а бабі — сапу. І хочемо зберегти міцні господарства. Куди ми заженемо наше село? Там нема кому робити. Ви ж сини із села, люди добрі. Куди ж ви гоните? Хто ж там буде сапати?
Я 400 гектарів посіяв кукурудзи в сусідньому районі. А з півночі області вожу пирій із занедбаних полів. У господарстві сьогодні ми виробляємо 12 тонн молока. А у тій місцевості, звідкіля пирій возимо, районом дають 8 тонн.
І треба визнати помилки. Треба сказати: люди добрі, помилилися. Зробили не так. Задумано, начебто, було і розумно. Монополія повинна бути в державі на зерно чи замовлення на молоко і м’ясо. Оце стратегічні продукти України.
Міражі на зернових ланах
Г. КВІТКА:  Юрію Яковичу, уточніть, будь ласка, як розпорядилися із зібраним урожаєм торік. Спочатку називалася цифра: зібрано 40 мільйонів тонн, потім — 38, а експортували нібито 12. Днями на нараді у парламенті було сказано, що начебто пішло за межі країни вісім мільйонів. Нехай худоба з’їла 16 мільйонів тонн, населення — мільйонів шість, кілька мільйонів використали на насіння. Мало б залишитися на початок маркетингового року, тобто на 1 липня, три-чотири мільйони тонн. Чи є це зерно? І який прогноз щодо збирання колоскових нинішнього року? З отих трьох мільйонів гектарів уцілілих озимих скільки може бути зерна, зокрема продовольчого?
Ю. ЛУЗАН: Згідно із статичними даними називалася одна-єдина цифра — 38,7 мільйона тонн. Інші цифри не називалися. А якщо і називалися, то була бункерна вага, без доробки зерна, тому цифра 38,7 мільйона тонн — це цифра офіційної статистики. Інших цифр ми не знаємо. Тому називати не будемо, бо, мабуть, це недоречно. Тепер про інше. Справді, протягом минулого календарного року ми експортували 12 мільйонів тонн зерна всіх видів: пшениці, кукурудзи, ячменю, рису. З-поміж усього експортовано 8 мільйонів тонн пшениці. Така цифра і називалася — вісім мільйонів тонн пшениці.
Г. КВІТКА: З цих 38,7 мільйона тонн скільки було експортовано? Дванадцять?
Ю. ЛУЗАН: У межах десяти мільйонів тонн. 
Тепер запроваджено обов’язкове декларування зерна — у тих власників, які мають його мобільні партії понад 50 тонн, і перебуває це зерно на зберіганні. Звичайно, декларування ще недосконале. І багато, особливо комерційних структур, не проводять такої звітності. На сьогодні повної інформацію ще немає. На 1 червня мобільних партій продовольчої пшениці мали понад 600 тисяч тонн. Це якщо казати і про запаси менш як 50 тонн, і тих, хто не звітує. Отож, за нашими оцінками, продовольчої пшениці є в межах 1,2 — 1,5 мільйона тонн. Тобто потреба до нового урожаю практично задовольняється. До того ж, крім пшениці, є ще запаси жита, гороху, гречки, проса, ячмінної крупи тощо. Почалися жнива, якщо десь і буде дефіцит, то ці питання вирішуватимуться оперативно. Тому казати про якісь можливі катаклізми чи дефіцит таких товарів у наших магазинах не варто.
Г. КВІТКА: А все-таки який прогноз валового збору зернових?
Ю. ЛУЗАН: Прогноз важко робити. Цифри називають різні. Ми, між іншим, зробили такий моніторинг у регіонах — ситуація із зерновими культурами значно поліпшується, особливо у північних і центральних регіонах. Нині жнива уже йдуть на повну силу в Криму, розпочинаються в південних областях.
Новий «сорт» зерна: «чуже»
Г. КВІТКА: Учора (1 липня. — Ред.) була нарада в парламенті, і там Сергій Рижук (Міністр аграрної політики. — Ред.) назвав цифру — пільговий імпорт зернових у межах двох мільйонів тонн. Сьогодні ви кажете, що дефіцит очікується в межах трьох мільйонів. Це нестача пшениці чи всіх зернових? Ми зараз можемо сказати, скільки не вистачає пшениці, жита та гречки, інших круп’яних для забезпечення внутрішнього споживання? Щоб ліквідувати ажіотаж, коли попит зростає у три, чотири і навіть у десять разів, коли люди беруть усе про запас?
Ю. ЛУЗАН: Наскільки я знаю, Рижук не виступав. Цифру називав прем’єр. І цифру він називав два мільйони тонн, щоб завезти до кінця поточного року. А ми говоримо за маркетинговий рік до наступного врожаю. Сьогодні прогнозний баланс можна зробити. За даними господарств, за даними регіонів, 22—25 мільйонів тонн зерна можна отримати в цьому сезоні. Це приблизно обсяги, які мали в 1998—1999 роках. Хоча структура врожаю в цьому році інша, ніж була в попередні роки.
Не обвалити б ринок імпортним збіжжям
Г. КВІТКА: Ви кажете, що ситуація із зерновими в окремих регіонах вимальовується непогана. Потрібно нам три мільйони тонн. Якщо буде ухвалено закон про пільговий імпорт зерна — без сплати ввізного мита та з відстрочкою на місяць сплати ПДВ — і ми ввеземо, пустимо в країну зерна більше, ніж потрібно, то чи не впадуть ціни на внутрішньому ринку? Чи не створиться знову кризова ситуація вже з надлишком зерна?
Ю. ЛУЗАН: Ми ситуацію оцінюємо інакше. Проект закону, який запропоновано Верховній Раді і сьогодні підтримано під час обговорення, передбачає не встановлювати квоти з обсягів ввезення продовольчого зерна на територію України. Створюються тільки сприятливі податкові умови для того, щоб не оподаткувати імпортоване зерно на території України. У нас з Росією, Білоруссю, Казахстаном — режим вільної торгівлі, і там не стягується ввізне мито. Нині такий режим буде поширюватися, якщо Верховна Рада прийме цей закон, на інші країни. Ми розраховуємо на поставки зерна з Угорщини, з Канади, інших країн. Ми не боїмося того, що імпорт зерна негативно вплине на цінову ситуацію на ринку, бо, за нашими оцінками, ціни на зерно на зовнішньому ринку набагато вищі, ніж на внутрішньому. Тому надлишку не буде — не буде економічного інтересу в імпортера завозити зерно, яке дешевше продаватиметься на нашому ринку.
Чутки чи прибуткова схема
Г. КВІТКА: Але інколи йдуть розмови, що зерно вивозиться тільки на папері, отримується ПДВ з бюджету. І де гарантія, що знову не прокручується ця схема: те зерно, що продали, тепер на пільгових чи на інших умовах повертається в Україну. Як ви оцінюєте реальність таких схем? Чи це лише розмови?
Ю. ЛУЗАН: Це тільки розмови, але конкретних фактів, як і конкретних фірм ще, на жаль, ніхто не назвав. Можливо, є підстави для таких розмов.
(Продовження в одному з наступних номерів).