Відвернути примару голоду,зупинити галоп цін!

Фракція соціалістів у Верховній Раді України змушена ще раз звернути увагу Президента, парламенту, уряду на надзвичайну ситуацію в Україні — народ опинився перед реальною загрозою голоду.

Президент і уряд заспокоюють, що в Україні нема підстав для тривоги у зв’язку з песимістичними прогнозами на врожай 2003 р. Вони обдурюють людей —підстави є.

Хліба в державі нема.

Ми змушені констатувати: таку ситуацію в Україні спровокував сам режим своїми злочинними маніпуляціями з урожаєм минулого року.

Тоді соціалісти попереджали: для того, щоб створити уявний затоварений ринок зерна і за безцінь скупити хліб, влада примушувала селян приписувати вал урожаю — наслідки цього будуть трагічні, реально хліба не буде!

Так воно й сталося. На тих маніпуляціях у селянина було вкрадено 7 млрд. гривень, а обіцяної достатньої кількості хліба не було.

У результаті злочинного лихварства з’явилася небезпека лихоманки цін на хліб.

Тоді ми вимагали закупити 2,5 мільйона тонн зерна до держрезерву.

Компетентні перевірки довели, що елеватори, де повинні зберігатися державні резерви продовольчого зерна, — порожні.

Уже ніхто не сподівається на значний урожай зернових цього року. Отже, замовчувати продовольчу небезпеку сьогодні — злочинно. Тричі злочинно на ній спекулювати.

Ще не так давно влада клялася, що ціни на хліб та хлібопродукти буде утримано. Проте протягом останніх десяти днів ціни підскочили: на хліб — у 1,5—1,8 разу; на борошно — у 2—2,5; на крупи — в 2—3 рази! Закуплену по гривні за кілограм гречку продають дорожче в 6—7 разів. Це не вкладається в жодні економічні норми. Олігархи, зірвавши 7 мільярдів гривень із селян восени, намагають зірвати тепер ще 7 мільярдів гривень уже з усього населення.

Виконавча влада і президентська вертикаль, хизуючись інтервенцією на ринку хлібопродуктів, реально демонструють неспроможність впливати на ціни, які зусиллями комерційних структур, що обслуговують владу, зростають з катастрофічною швидкістю. Небезпека голоду йде не лише від зменшення запасів хлібопродуктів, а й через високі ціни на них. За умови неприпустимо низьких зарплат та пенсій, реформування яких соціалісти вимагають уже не на одному парламентському скликанні, більшість людей просто не зможуть купити хліб.

Першого тяжкого удару завдано по тваринництву —фураж за цінами став недоступний не лише окремим фермерам і селянам, а й великим сільськогосподарським підприємствам. Почалося масове вирізування худоби. Доморощені спритники скуповують худобу за безцінь, обдираючи селянина до нитки і розоряючи його.

Режим не визнає своєї вини у створенні ситуації в державі, не кається, а отже, і каятися не збирається, бо для нього головне — не життя народу, а нажива олігархічної верхівки, яка фактично панує в країні.

Фракція Соціалістичної партії ще раз наполягає на негайному створенні надзвичайної депутатської комісії, яка професійно вивчила б реальну ситуацію в державі і розробила план виходу із кризи. Необхідно перевірити, куди пішли 600 млн. гривень, наданих Верховною Радою України для реабілітації агропромислового комплексу, і спрямувати кошти в русло найбільшої віддачі для галузі, для виправлення ситуації на селі.

Треба негайно провести ревізію наявності стратегічних запасів зерна в країні, визначити реальний збір урожаю цього року і забезпечити закупівлю зерна для покриття дефіциту не лише продовольчих, а й фуражних потреб. Водночас необхідно обмежити ціни на електроенергію, незалежно від того, кому належать підприємства енергопостачання.

Держава повинна негайно знайти резерви для врятування тваринництва, надати довгострокові кредити для хліборобів, зупинити катастрофічний розвал у сільському господарстві і соціальній сфері,

Фракція соціалістів у Верховній Раді України вимагає повернути селянам 7 мільярдів гривень і закріпити ціни на позиціях, які були 1 січня цього року. У цьому, а не в обкраданні своїх громадян і потуранні злодіям має полягати сила і відповідальність влади перед народом.

Режим звинувачує нас у безпідставному роздуванні ажіотажу навколо цін на продукти. Насправді сам народ стривожений і зляканий, бо він давно не вірить, що ця влада може потурбуватися про нього, захистити від злиднів і голодної смерті.

Отже, режим Кучми стоїть перед одним із вирішальних, головних іспитів: знайти механізм регулювання цін на ринку зерна і хлібопродуктів, уберегти країну від примари нового голодомору і на ділі довести, що він захищає інтереси народу, а не бандитської зграї, яка наживається на його горі.

Історія дає агонізуючому режимові-банкрутові останню можливість зупинити квазіринкову стихію в державі і таким чином відвернути подальше сповзання до ганьби геноциду власного народу. Ситуація не дає часу на роздуми, потрібні негайні дії, які унеможливили б трагічний розвиток подій.