Столичні виставки — річ звична, але щоб художня виставка відкрилась у п’ятницю, коли всі тікають від спеки за місто, і щоб при цьому в Український дім не всі бажаючі змогли протовпитися — це щось особливе! Справді, виставка «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» стала загальнонаціональною подією в нашому сьогоденному поп-просторі.
Цей проект задумано ще 1997 року, й ось тепер експоновано понад тисячу творів: кераміки, скла, текстилю (зокрема, багато гобеленів). В побудові експозиції (автори Зоя Чегусова, Тамара Лі, Валентина Тимченко, Ніна Саєнко) йшли від кола в центрі виставкового залу. Це символічно, адже професійне декоративне мистецтво справді йде по колу традицій, спираючись на народне мистецтво.
Проект мав два завдання. Перше — змінити стереотип сприйняття професійного декоративного мистецтва як нібито «нижчого», ніж образотворче мистецтво. Друге — змінити уявлення про подібні авторські проекти. Це великий експеримент, в який не вкладено державних грошей, лише спонсорські. Спонсори підтримали справу й надалі. Вже є угода про експонування виставки у штаб-квартирі ЮНЕСКО (Париж) у травні 2004 року. Альбом-каталог є і в Білому домі (Вашингтон).
У світі схожі виставки експонуються 1,5—2 місяці. Ця, на жаль, тривала недовго. Але до неї випущено альбом під тією самою назвою, проект Зої Чегусової. Альбом унікальний: вага 4,5 кг, 518 сторінок і, як каже автор, — «три роки життя». Зоя Анатоліївна Чегусова — відомий мистецтвознавець, учений секретар Міжнародної асоціації арт-критиків (АІСА). Вона, як Колумб Америку, відкриває світові декоративне мистецтво професійних художників України.
У нас завжди небагато було такої літератури, та й та змішувала в одну купу мистецтво народне, самодіяльне та професійне. Лише у 1986 році була спроба показати творчість професійних художників-«прикладників» — альбом «Декоративно-прикладне мистецтво УРСР» (автор того альбому є автором цих рядків). В альбомі З. Чегусової акцент так само на творчості професіоналів. Автор альбому доводить, що твори текстилю, кераміки, скла перестали бути утилітарними, як чашка, ваза або тканина для одягу. Декоративне мистецтво вийшло за межі утилітарності, стало виразним, складним і цікавим як живопис, графіка, скульптура — й водночас не втратило зв’язку з традиційним. Але воно перестало бути фольклорно-безіменним, тут усе тримається на особистості художника.
З цих позицій Зоя Анатоліївна і зробила відбір творів для альбому. Це складна робота, адже в останні роки дедалі менше проводять загальноукраїнських виставок з декоративного мистецтва. Але процес триває, і Зоя Чегусова майже тридцять літ цей процес вивчає. Хто видавав хоч маленький альбом, знає, який це клопіт. Треба їздити по Україні, ходити по майстернях, листуватися, відбирати краще, вирішувати композицію всього альбому та кожної «авторської» сторінки.
Альбом безцінний! На жаль, зарубіжне мистецтвознавство, навіть таке вагоме видання, як «Історія декоративно-прикладного мистецтва» Анрі де Морана, не згадує про митців України. Альбом-каталог Зої Чегусової заповнює цю прогалину. Робота титанічна: зібрано і проаналізовано твори 200 художників (кераміка, текстиль, скло, дерево, метал), твори яких упевнено входять у світову культуру. Серйозний мистецтвознавчий аналіз, чудові ілюстрації, бібліографічно-енциклопедичний словник, де зібрані і систематизовані головні дані про авторів. Цінну допомогу в цьому розділі надала мистецтвознавець—редактор видання Т. Придатко.
І виставка, і альбом свідчать, настільки багата наша країна на оригінальні творчі особистості. Безперечно, настав час створити Музей сучасного декоративного мистецтва. Експонати, як бачимо, є. Немає музею!
Людмила ЖОГОЛЬ, народний художник України, кандидат мистецтвознавства.
