Так висловився респектабельний добродій з іноземної делегації, скуштувавши в ресторані Черкаської споживчої кооперації національних страв. І пояснив: українці тоді цікаві бельгійцеві чи французові, коли пропонують йому щось своє, оригінальне. Бо «середньоєвропейськими» чіпсами і піцою всі ситі.
Загляньте до «Вітряка»
Хто їхав автомобілем на Київ через Корсунь-Шевченківський, мабуть, звертав увагу на мальовничу, стилізовану під старовину, будівлю. Зі ставочком у дворі, тинами-перелазами і калиною на причілку. Це ресторан місцевої райспоживспілки «Вітряк». Як і годиться, у «млині» працюють хлопці. Шляхетні і вишколені, одягнені у вишиванки. Подавати гостям мед-пиво, полив’яні горщики з печенею, розмальовані миски з борщем, пампушками та січениками — чоловіча справа.
Особливо часто тут бувають іноземці. Відвідуючи Київ у справах, вони приїжджають до Корсуня на відпочинок. Тут дешевше й колоритніше. Можна і рибу в Росі повудити, і на полювання сходити.
— Торік в оновлення «Вітряка» ми вклали понад 400 тисяч гривень, — каже голова районного споживчого товариства, заслужений працівник сфери послуг України, Микола Недоступ. — Всього у розвиток торгівлі і виробництва — 1,4 мільйона. Брали кредити, бо для нас це великі гроші. На жаль, досі для кооперації пільгова позика не передбачена і тому сплата банкам двадцяти двох відсотків — неабиякий тягар.
Турбує Миколу Михайловича й таке. Останнім часом на селі і в невеликих містечках з’явилося чимало приватних торговельних точок. Вони — конкуренти споживчого товариства і, на думку кооператорів, повинні працювати з ними на рівних. Райспоживспілка, наприклад, перерахувала торік у державну скарбницю понад 1,2 мільйона гривень податків. А десятки бізнесменів, котрі мають не менші доходи, сплачують у казну лиш символічний внесок.
Ікри просять. Кабачкової
Окрема тема споживчої кооперації — експорт. Лише торік облспоживспілка продала за кордон 56 тонн концентрованого яблучного соку.
— Коли ви смакуєте напоями іноземних виробників, то нема гарантії, що п’єте нектар із садів, приміром, Австрії. Це може бути наш черкаський сік, розведений їхньою водою з додаванням консерванту, — напівжартома розповідає про експортні справи начальник управління виробництва та заготівель споживчої кооперації Володимир Могилей. — Крім соку, кооперація експортувала м’ясо, фуражне зерно ячменю та вівса, гарбузове насіння. Торгівля з закордоном поповнила касу товариства на 700 тисяч доларів. Це найкращий результат серед областей. Усього Укоопспілка заробила торік на експорті продукції 2,8 мільйона доларів.
Могли б і більше відправляти за рубіж, особливо в Росію, аби не перепони. Найперша — без повної передоплати за товар з боку партнерів українська митниця не дозволить його рух далі, за кордон. Просить, наприклад, Росія поставити їй кілька десятків вагонів консервованих огірків, ніжинських салатів чи кабачкової ікри — її торговельні організації повинні негайно переказати в Україну всю суму грошей за продукцію. «Це економічно неграмотно, — переконаний Володимир Могилей. — У всьому світі комерція ґрунтується на взаємній довірі і порядності партнерів».
Між тим, розповіли в облспоживспілці, Молдова, де нема таких драконівських законів торгівлі, транзитом переправила торік через Україну понад 300 тисяч тонн продукції! Відсутня передоплата в торгівлі також у Грузії, Вірменії. А в сусідній Білорусі, де голова республіканського споживчого товариства одночасно є і членом уряду, існує ціла система пільг, спрямованих на розвиток кооперативного руху. А в Росії заснували спеціальний фонд, кошти з якого спрямовуються на матеріально-технічне переозброєння споживчих товариств. І там зараз ніде не побачиш похиленої спілчанської крамнички.
Мої співрозмовники дуже шкодували, що у Верховній Раді України досі нема кооперативного лобі. Та все ж сподіваються, що народні депутати проймуться проблемами найстарішої спілки і бар’єри до її великомасштабного оновлення буде знято. Адже дбають кооператори насамперед про громаду.
Черкаська область.
