У Франції за підозрою в «участі в групі зловмисників з метою підготовки терористичного акту» затримано п’ятьох громадян Росії чеченського походження. На вимогу російських дипломатів французька сторона офіційно підтвердила цей факт. Як повідомляє «Радіо Свобода», підозрюваних затримали в місті Без’є, на півдні країни. Під час слідства в одного з них знайшли схованку з вибухівкою. Також журналістам повідомили, що затриманих підозрюють у наданні матеріально-технічної підтримки Амеді Кулібалі. Цей терорист на початку року убив на околиці Парижа поліцейського, а потім — чотирьох заручників у кошерному супермаркеті. Під час визволення заручників Кулібалі застрелили.
Як повідомляв «Голос України», на початку року Франція пережила кілька терористичних актів, пов’язаних із стріляниною та захопленням заручників. Призвели до них карикатури на пророка Мухаммеда, вміщені на сторінках журналу «Charlіe Hebdo».
Кілька країн Європи, в чиїх виданнях було передруковано скандальні карикатури, оголосили про підвищення рівня терористичної небезпеки. І якщо в Європі пройшли масові марші на підтримку свободи слова і проти тероризму, то в країнах із мусульманським населенням навпаки — демонстрації на підтримку ісламського пророка. В африканському Нігері демонстрації навіть переросли в погроми та підпали християнських храмів (загалом знищено 25 церков) та вбивства християн...
Цікаво, що Папа Римський Франциск засудив карикатури на Мухаммеда. Він зауважив: хоча свобода слова є «фундаментальним правом людини», вона не повинна бути «безмежною». «Не можна провокувати, не можна ображати віру інших людей, не можна насміхатися над вірою». «Якби мій хороший друг доктор Гаспаррі сказав лайливе слово на мою маму, він міг би дістати стусана», — сказав Папа.
У відповідь на зауваження понтифіка головний редактор видання Жерар Біар відповів: «Ми нападаємо на релігію тільки тоді, коли вона втручається в політику». «Щоразу, коли ми зображуємо пророка Мухаммеда чи Бога, ми захищаємо свободу релігії. Йдеться і про свободу слова. Релігія не повинна бути політичним аргументом». «Ми нікого не вбиваємо, — заявив він. — Ми повинні перестати з’єднувати в одне убивць і жертв. Ми повинні перестати оголошувати тих, хто пише й малює, провокаторами, які підливають масла у вогонь. Ми не повинні включати мислителів і художників до тієї ж категорії, що й убивць».
Безперечно, питання релігійного радикалізму та журналістської етики справді слід розглядати окремо. Будь-яка образлива карикатура та критичне слово не можуть бути виправданням убивства. Водночас у світовій спільноті є певні табу. Не слід насміхатися з людей з огляду на їх расу, національність, віру, фізичні вади... Чи можна назвати етичні обмеження своєрідним наступом на свободу слова і запровадженням цензури? Поки відповіді на ці запитання не знайдено, Європі слід бути готовою до нових терактів на релігійному підґрунті. І те, що цього разу терористи виявилися громадянами Росії, можливо здивувало французів. Але не нас.
