Навесні 1945 року, після завершення Східно-Пруської операції, наш полк було перекинуто на Одерський плацдарм для підготовки до взяття Берліна. Всі ми чудово розуміли, що шлях до остаточної перемоги над ворогом пролягає через столицю фашистcького рейху. Форсувавши Одер, наша частина вийшла на Берлінський напрям. Фашисти готувалися битися за кожний будинок. Гарнізон Берліна налічував 200 тисяч солдатів і офіцерів. Геббельс, який керував обороною міста, тримав у резерві вісім дивізій. Жорстокі бої за місто тривали безперервно вдень і вночі.
І от перед нами постали контури величезної похмурої сірої будівлі з куполом та баштами. Вікна замуровано і перетворено на бійниці, з яких фашисти вели прицільний вогонь по наших вогненних точках. Навколо приміщення вкопано танки, гармати і броньовані ковпаки.
А вже з першими променями сонця вранці
1 травня учасники штурму рейхстагу побачили над ним червоний стяг. Усі відчули: війні незабаром кінець!
Після півночі 1 травня гарнізону рейстагу було висунено ультиматум: скласти зброю. Відповіді не отримали. Штурм тривав. І знову атака за атакою. У приміщенні було понад 500 кімнат. Ворог чинив спротив з неймовірною люттю. Але на дев’яту годину ранку 1 травня всі приміщення перших двох поверхів було очищено від фашистів. Рештки гарнізону, які сховалися в підвалах, запропонували нашому командуванню розпочати переговори. З нашого боку одна умова: беззастережна капітуляція, за 30 хвилин скласти зброю. Минули довгі 30 хвилин. Відповіді немає. Штурм відновили. Нарешті, капітуляція сталася. Понад 300 гітлерівців здалися.
Південно-східніше Берліна тривали бої з оточеною групою військ супротивника. Мені довелося брати участь і в цій операції, забезпечуючи зв’язок командування з військами 3-ї армії генерала Горбатова, який став потім комендантом Берліна.
Микола СКВОРЦОВ, підполковник у відставці, учасник штурму рейхстагу.
