Маршрутні таксі вже давно ввійшли в нас у моду і стали популярними у невибагливих верств міського населення. Прийнятна ціна, відносно висока швидкість пересування, можливість зупинки в будь-якому місці — ці очевидні речі впливають на вибір пасажира. Проте це аж ніяк не повна характеристика «маршруток». Начальник державтоінспекції Печерського району Києва Леонід МиколаЄнко наводить довгий список: відволікання водія від керування автобусом під час видачі квитків, перевищення швидкості руху, грубе порушення правил маневрування, висадка-посадка пасажирів на значній відстані від тротуару, керування в стані сп’яніння, відсутність у водіїв категорії «Д», що дає право перевозити понад вісім осіб, поганий технічний стан машин, незаконне їх переобладнання, що створює потенційну загрозу життю пасажира... І так далі, і тому подібне. «Основна мета власників автобусів і мікроавтобусів — заробити якомога більше грошей, —вважає Леонід Іванович. — І ця мета для них виправдовує всі засоби».
Дослідження цих «засобів» було предметом загальнодержавної акції «Автобус», що проводилася з 2 по 21 червня. Результати її підтверджують: «маршрутки» стають у нас екстремальним видом транспорту, який дуже часто несе небезпеку. Особливо тривожна ситуація в столиці з її величезними та інтенсивними транспортними потоками. За 20 днів акції лише у Печерському районі Києва автоінспекцією було виявлено 608 порушень — і можна лише здогадуватися, скільки ж їх насправді...
Ця проблема, каже Леонід Миколаєнко, має два аспекти: технічний і людський. У столиці «маршрутки» за день намотують по 300—500 кілометрів — зрозуміло, деталі зношуються безбожно. «Якщо технічний стан автобусів, які перебувають у Києві у власності фізичних чи юридичних осіб, нам контролювати легше, то ті, які приїздять на заробітки з інших регіонів, для нас менш доступні, — розповідає Леонід Іванович. — А їх дуже багато: з Київської, Чернігівської, Сумської, західних областей. Ми вийшли з пропозиціями до місьдержадміністрації — зобов’язати весь цей транспорт проходити щоквартальний техогляд у київських центрах діагностики ДАІ. Крім того, планується, що міська влада зобов’яже власників автобусів укладати угоди з підприємствами, які щоденно контролюватимуть технічний стан машини до виїзду в рейс і після повернення, перевірятимуть стан здоров’я водія».
Водії столичних маршруток — окрема розмова. «Є такі випадки, коли вони працюють на лінії по 12 годин, практично без обідньої перерви та без тривалого відпочинку, — каже Леонід Миколаєнко. — Крім цього, до столиці з інших регіонів приїздять заробітчани, які не мають навиків керування транспортним засобом у великому місті. Але головна біда в іншому: за нинішнього закону про адміністративну відповідальність вони не бояться порушувати правила дорожнього руху. Бо знають, що коли й будуть зупинені працівником ДАІ, то потім зможуть уникнути покарання. У цьому — основна причина скоєння аварій, в тому числі й водіями «маршруток».
Зрозуміло, що за умов такої вседозволеності й безкарності напханий людьми мікроавтобус — особливий привід для роздумів. «Проблема в тому, що факти порушення правил водіями розглядають у судах не фахівці, хоча Законом «Про дорожній рух» контроль за дотриманням правил покладено на державтоінспекцію, — каже Леонід Миколаєнко. — Що виходить: порушення виявляє й документує інспектор ДАІ, а його під час розгляду справи і в суд не запрошують. Отож не завжди суд підходить до цих питань об’єктивно та компетентно. Та й суди нині завантажені. То чи раціонально ще й завалювати їх справами про стягнення десяти- або двадцятигривневого штрафу? Повірте, ми не хочемо повертатися до практики штрафування водія на місці, нам не потрібне виписування квитанцій, не потрібні «гроші на дорозі». Найкраще було б, щоб інспектор складав протокол на місті скоєння порушення, а водій ішов у касу й платив. І, на мій погляд, було б доцільно, щоб дрібні порушення на місці розглядав інспектор, а грубі — адміністративна комісія ДАІ. А якщо водій вважає, що дії представників державтоінспекції неправомірні, то тоді може звернутися до суду й відстоювати там свої права. До речі, від нинішньої ситуації страждає і державний бюджет: якщо раніше стягнення штрафів становило 98%, то тепер — лише 30».