За європейськими принципами, з урахуванням своїх традицій

— Проведення судово-правової реформи в Україні, — сказав Г. Васильєв, відповідаючи на прохання «Голосу України» прокоментувати розмову з представниками Ради Європи, — зумовлене необхідністю приведення діяльності судових та правоохоронних органів у відповідність з положеннями Конституції України, принципами і стандартами Ради Європи, із змінами структури та функцій органів державної влади і суспільних відносин у цій сфері.

Нагадаю, що в червні 2001 року в ході здійснення малої судової реформи до законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інших було внесено значні зміни, якими істотно зменшено повноваження прокуратури стосовно обмеження прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, це стосується передачі суду повноважень з санкціонування арештів, обшуків, зняття інформації з каналів зв’язку, надання громадянам можливості оскарження в суді постанов про порушення та закриття кримінальної справи, про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та інших важливих процесуальних рішень.

Поряд з цим звужується сфера діяльності прокуратури зі здійснення функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів. Прокурора позбавлено повноважень здійснення нагляду в судочинстві. Запроваджено інститут змагальності процесу.

— У ході здійснення конституційної реформи в Україні враховані пропозиції Ради Європи з необхідності позбавлення прокуратури функцій нагляду за додержанням і застосуванням законів (так званого загального нагляду). І все-таки не можна не враховувати власний досвід, традиції нашої держави. Такий підхід знайшов підтримку і розуміння під час зустрічей з представниками Фонду Конрада Аденауера, Венеціанської комісії, з Президентом Вищої ради магістратури Португальської республіки, іншими фахівцями відповідних зарубіжних правових та державних установ.

На мою думку, сліпе, некритичне використання зарубіжних рекомендацій може призвести до тяжких наслідків. Промовистий приклад — реформа судової системи на західний зразок. Невже не зрозуміло деяким «спеціалістам», що просту людину віддалено від правосуддя. З кожного випадку оскарження судових рішень у касаційному порядку людині треба звертатися до Києва, до Верховного Суду України, в якому накопичено тисячі таких справ, черга до розгляду яких може дійти через кілька років. Що у цьому позитивного?

Відомі випадки винесення місцевими судами неправосудних рішень за умов попередньої домовленості між учасниками процесу їх не оскаржувати. І ніхто не в змозі їх скасувати. Ось чому слід невідкладно внести зміни до чинного законодавства для недопущення подібного.

— Експертів Ради Європи українською стороною поставлено до відома, що Президентом України у проекті закону «Про внесення змін до Конституції України», поданому 19.06.2003 року, запропонована нова редакція пункту 5 статті 121 Конституції України, яка забезпечує нагляд прокуратури за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

—...Що, на відміну від загального нагляду, запропоновані в конституційному проекті функції мають чітко визначений предмет, логічно узгоджуються з іншими повноваженнями органів прокуратури. Тому розцінювати цей нагляд як «тотальний» немає підстав. Необхідно забезпечити поетапне звуження повноважень прокуратури, але ж за окремих обставин контролюючі органи, місцеві органи влади, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинні взяти на себе основне навантаження в розв’язанні цих питань.

Скажіть, що заважає контролюючим органам, чисельність яких сягає, за різними оцінками, чотирьох—п’яти десятків, самим забезпечувати сьогодні законні інтереси людини? Проте кількість порушень законодавства, що виявляються прокуратурою в діяльності самих цих органів, в останні роки не зменшується. Тому послаблення наглядової діяльності прокуратури на зазначеному напрямі піде на користь лише правопорушникам. Оптимальний варіант реформування діяльності прокуратури — поступове відмирання цього напряму за умови належного виконання своїх повноважень відповідними державними органами.

— Саме це питання — не нове. Ще на ХХ конференції КПРС було порушено проблему створення єдиного слідчого органу. Періодично змінювалася підслідність злочинів різним відомствам. Ми ще пам’ятаємо епопею зі створенням Національного бюро розслідувань України без відповідної кадрової бази та матеріально-технічного забезпечення. Розв’язання проблеми створення єдиного слідчого органу гальмувалося бажанням не зробити гірше, ніж було, не зупинити процес кримінального судочинства. А взагалі, якщо йдеться про реформування слідства, то постає питання, де воно більш необхідне: в Україні, де слідчими прокуратури, у провадженні яких перебувають кримінальні справи про умисні вбивства, розкривається понад 90 відсотків цих злочинів, чи в деяких західних державах, де показник удвічі нижчий?

Про це було сказано нашим гостям, і вони погодилися, що тут слід діяти дуже обережно, щоб реформування здійснювалося не за рахунок погіршення стану захищеності людини. Треба пам’ятати, що реформа — не самоціль. Суспільство повинно знати, хто візьме на себе відповідальність, якщо зміни системи попереднього слідства потягнуть за собою зростання злочинності, збільшення кількості нерозкритих злочинів, зволікання під час розслідування кримінальних справ і таке інше.

Пункт 9 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачає збереження за прокуратурою функції попереднього слідства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її діяльність.

Система органів досудового слідства, розподіл між ними категорій розслідуваних кримінальних справ підлягають визначенню в новому Кримінально-процесуальному кодексі України.

На сьогодні до компетенції слідчих прокуратури Кримінально-процесуальним кодексом України віднесене провадження слідства у 137 видах злочинів.

Проект Кримінально-процесуального кодексу України, прийнятий у травні цього року Верховною Радою України у першому читанні, передбачає передачу розслідування вбивств та зґвалтувань, інших злочинів проти життя та здоров’я особи органам внутрішніх справ, які проводять оперативно-розшукову діяльність з цієї категорії справ.

— Приємно, що співбесідники підтримали ідею запровадження в Україні нагляду за додержанням закону органами державної влади та місцевого самоврядування. У цьому, на мою думку, є об’єктивна потреба. Проблеми виникають тоді, коли загальний нагляд охоплює все суспільство. Треба погодитися з тим, що нам слід мати відомство, яке діє від імені тих, хто не може звернутися до суду сам. Справді, нам необхідно враховувати передусім національний досвід, але спрямовувати його на європейські стандарти. Саме в такому напрямі нам потрібно працювати, щоб радикально поліпшити стан охорони прав і свобод людини і громадянина, державних інтересів. Це — основний критерій державницького підходу до справи.