Уже цього року нам «світить» їсти хліб, спечений з нового сорту пшениці: «чужа». Попри те, що в засіки пішло зерно сезону-2003, на офіційному рівні кажуть про неврожайну перспективу і вирішують питання імпорту додатково двох мільйонів тонн продовольчого зерна. Вважають, що така кількість допоможе уникнути подальшого подорожчання хліба. Хто буде нас годувати наступного року? Найімовірніше, прогнозують у компанії «Проагро», руку допомоги (не безплатно, звісно) простягнуть Росія, Білорусь, Казахстан, з якими підписано міжурядові угоди про вільну торгівлю, Туреччина і країни Східної Європи.
Основні продавці колоскових на світовому ринку — США, Канада, Аргентина, Австралія та ЄС — навряд чи будуть брати участь у процесі насичення України. Пшеницю вони, треба сказати, пропонують високоякісну, але недешеву, та й возити її далеченько. Росія, хоч і реалізує нам переважно пшеницю четвертого класу, — під боком. Утім, у північного сусіда, як і в нас, великі площі посівів озимих не пережили холодної зими і посушливого літа. Тому експортний потенціал істотно впаде.
У Білорусі вдасться розжитися хіба що житом. Нещодавно уряд цієї країни заявив про бажання експортувати з нового врожаю 100 тисяч тонн морозостійкої культури. Можна припустити, 20—30 тисяч тонн поповнять хлібні запаси України.
Казахстан — найстабільніший постачальник. Плюси: близькість території, порівняно невисокі (та все-таки вищі, ніж у Росії) стабільні ціни, можливість транспортування залізницею. Мінуси: Казахстан традиційно пропонує зерно вищої якості, ніж, скажімо, Росія. Але не всі українські млини здатні, за технологією, використовувати напівтверді сорти пшениці. Зазвичай лише великі переробники. До того ж за якість доводиться відповідно платити. А враховуючи порівняно низьку, подекуди фіксовану, вартість хліба в Україні, мірошники повинні виробляти дешеве борошно, тому питання його якості не завжди стоїть на першому місті. Та і в багатьох традиційно хлібних країнах очікується неврожай, спричинений негодою. Вони швидше за все звернуть свої погляди на Казахстан. Зростання попиту, як це буває, лише збільшує ціну.
Якщо буде запроваджено пільгову імпортну квоту, колосковими з Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії можуть зацікавитися західні області.
Хоча може з’ясуватися й таке, що значна частина імпортної пшениці вирощена десь на Полтавщині чи Черкащині. Відома схема, коли призначені на експорт зернові навіть не покидають меж України, їх продають тільки на папері. Зиск — за «вивезене» бізнесовим структурам повертають ПДВ. А в гармидері із дефіцитом зерна, що незрозуміло звідки взявся за рекордного торішнього врожаю, в подорожчанні хлібної продукції ці самі структури брали не останню участь, щоб домогтися «ввезення» пшениці назад без митних обмежень. Злі язики навіть подейкують, що тут замішані майбутні президентські вибори, котрі потребують грошей. Та, мабуть, це лише безпідставні чутки...
