3  липня, якраз перед виходом парламентаріїв на канікули, має відбутися голосування щодо проекту КПК. Після результатів волевиявлення депутатів можна буде або святкувати правову Українську державу, або молитися за її упокій.

За дивним збігом чи за традицією, архіважливий закон приймається перед парламентськими канікулами з непристойним поспіхом. Тільки ось — збіг це чи замір тих структур, 12000 скарг на сваволю котрих надійшло лише на адресу Уповноваженого з прав людини.

Хоча законопроект, що приймається в другому читанні, уже третій за ліком, та головна думка лишається незмінною: обмеження прав сторони захисту і її нерівність порівняно зі стороною обвинувачення. Найбільше авторів проекту налякала змагальність процесу. На неї, як і раніше, накладено заборону. На стадії досудового слідства функції захисту за проектом КПК покладено на сторону обвинувачення — слідчого і прокурора. В результаті, у самому тексті КПК закладено глибинну суперечність: ст. 2 КПК і ст. 29 Конституції гарантують громадянину захист від обвинувачення, а ст. 20 КПК забороняє його на стадії досудового слідства.

Автори проекту пішли ще далі. Відтепер за КПК побачення захисника з підозрюваним і обвинувачуваним забороняється до першого допиту. Не треба бути Нострадамусом, щоб зрозуміти, що будуть чинити з обвинувачуваним у тиші слідчих кабінетів без участі захисника. У проекті КПК також закладено фундаментальне підгрунтя для заборони побачення захисника з обвинувачуваним взагалі, якщо побачення, на думку сторони обвинувачення, будуть перешкоджати проведенню слідчих дій. З погляду слідчого, звичайно, вони перешкоджатимуть завжди, а отже, побачень захисника з підзахисним не буде ніколи.

Дано зелене світло фальсифікації матеріалів кримінальної справи, оскільки захиснику заборонено знімати, навіть за свій рахунок, копії з матеріалів справи з використанням технічних засобів. Заборонено вчасно повідомляти захиснику про проведення слідчої дії, що позбавляє його реального права брати в них участь.

Зате дозволено затримувати людину за оперативною інформацією, навіть якщо вона не вчинила злочину, і тримати її під вартою без пред’явлення обвинувачення 15 діб.

Пропонується ціла система заходів психологічного впливу з боку слідства на підозрюваного та обвинувачуваного. Тепер саме слідчий настійливо роз’яснюватиме обвинувачуваному, що відмова від давання показань ускладнить його право на захист. Захисника за пораду обрати тактику відмови від показань, тобто реалізувати своє конституційне право, негайно відсторонюють від участі у справі і позбавляють посвідчення на право займатися професійною діяльністю.

Стаття 168 проекту КПК — це якийсь ребус-головоломка для обвинувачуваного, котрому слідчий, перебираючи на себе функції захисту, роз’яснює, що «його показання можуть бути використані проти нього, а відмова від показань ускладнить право на захист». Не регламентовано і час проведення допитів, що перетворює їх на цілодобові муки.

Терміни дослідчої перевірки розраховані лише на те, щоб і без порушення кримінальної справи зробити старцем будь-якого підприємця. Півроку можна блокувати роботу підприємства, до того ж продовження термінів досудової перевірки знову-таки покладено на сторону обвинувачення.

Уся ставка в проекті КПК робиться на зізнання обвинувачуваного як царицю всіх доказів. Можна лише уявити, якими методами буде добиватися цього зізнання сторона обвинувачення. Апофеоз беззаконня — заборона захиснику та обвинувачуваному ознайомлюватися з усіма матеріалами кримінальної справи. Постає запитання: а як можна заявляти клопотання про вилучення недопустимих доказів, перекваліфікацію, припинення справи, якщо захисник та обвинувачувана особа його у вічі не бачили?

Немає в проекті КПК і процедури вилучення недопустимих доказів. Накладено мораторій на своєчасне оскарження незаконних дій сторони обвинувачення до суду. Скарги про тортури та знущання, як і раніше, можна до суду подавати лише на адресу тих, на кого скаржаться.

Соромно за державу! Сусідня Росія ухвалила демократичний кодекс, а ми бадьоро йдемо в середньовіччя. Якщо раніше ми були просто молодшими братами стосовно Росії, то в разі прийняття КПК за запропонованим проектом нас можна буде сміливо назвати молодшими братами по розуму.

Упевнена, що в пропонованій редакції проект кодексу приймати не можна. Його треба відхилити вже сьогодні, тому що завтра буде надто пізно.

Людмила КИРИЧЕНКО, народний депутат України.