10 квітня на загальних зборах акціонерів Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату (ІнГЗК) було прийнято рішення про збільшення статутного фонду на 45 мільйонів гривень. Гроші, конче потрібні підприємству для технічної модернізації, мали надійти за рахунок додаткової емісії акцій. Збільшення статутного фонду схвалили 98,5 відсотка акціонерів, в тім числі і представники держави, котра через ДАК «Укррудпром» є найбільшим акціонером комбінату. Однак таке рішення загальних зборів викликало невдоволення, зокрема у Фонду держмайна, що розгледів у діях керівництва комбінату порушення державних інтересів. Рішення про проведення додаткової емісії заблоковано в Господарському суді Києва, а підприємство, від якого залежить стабільна робота металургійного комплексу країни, перебуває на межі зупинки через брак коштів на технічну модернізацію. То чи не є це ота сама «шкода державним інтересам»?
Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат є одним із ключових підприємств галузі. Він забезпечує виробництво майже 30 відсотків залізорудного концентрату, а серед споживачів його продукції такі металургійні «монстри», як ММК імені Ілліча й «Запоріжсталь». Останніми роками ІнГЗК демонструє неабиякі темпи зростання основних економічних показників. Багато в чому успіхи комбінату пояснюються застосуванням нових стандартів управління, налагодженням ефективної збутової політики та розпочатим керівництвом курсом на технічну модернізацію й оновлення основних виробничих потужностей.
У 2000 році державний пакет акцій Інгулецького ГЗК, що перебуває у власності державної акціонерної компанії «Укррудпром», було передано в управління компанії «Смарт-груп» (Дніпропетровськ). Згідно з бізнес-планом у розвиток гірничо-збагачувального комбінату протягом п’яти років «Смарт-груп» зобов’язалася інвестувати 32,5 мільйона доларів. Інвестиційний план передбачає запровадження нової технології збагачення залізорудного концентрату з метою підвищення ефективності виробництва, якості й конкурентоспроможності продукції.
Результати такої діяльності не забарилися. За підсумками 2002 року ІнГЗК збільшив обсяги виробництва на 12,7 відсотка, а валовий дохід становив 894,702 мільйона гривень. Це дало змогу підприємству посісти перше місце в рейтингу «ТОП-100» серед підприємств рудодобувної промисловості. Водночас керівництво і трудовий колектив комбінату не зупиняються на досягнутому. За перші місяці 2003-го приріст вартості реалізованої продукції становив 52 відсотки, що на 90 мільйонів гривень більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Вочевидь такі високі показники діяльності неможливі без технічної модернізації виробництва, підвищення його рентабельності. Це чудово усвідомлює і керівництво комбінату. Рішенням зборів акціонерів ІнГЗК 90 відсотків чистого прибутку підприємства (майже 12 мільйонів гривень) було спрямовано на технічне переоснащення комбінату. Загалом за останні чотири роки на підтримку вже наявних виробничих потужностей та створення нових було витрачено понад 900 мільйонів гривень.
Однак час не стоїть на місці, і для підтримання роботи комбінату потрібні нові капіталовкладення. Зараз найактуальнішими інвестиційними проектами для Інгулецького ГЗК залишаються реконструкція збагачувальної фабрики, запроваждення технології прямого відновлення заліза плазмовим методом, реконструкція транспортної технологічної системи у зв’язку зі збільшенням глибини розробки родовища та побудова нового шламонакопичувача. Для реалізації зазначених проектів керівництво підприємства вирішило збільшити статутний фонд підприємства шляхом додаткової емісії акцій на третину — до 181 мільйона гривень. Поповнення коштів на розвиток і технічну модернізацію за рахунок старих акціонерів — найефективніший і найприйнятніший для підприємства метод. Адже на відміну від того-таки банківського кредиту й випуску облігацій він не потребує виплат за відсотками і додаткових умов як, наприклад, застава майна підприємства. Крім того, і кредит, і облігації —це боргові зобов’язання. За ними треба не лише виплачувати відсотки, й рано чи пізно погашати їх. А отже, відволікати кошти від інвестиційних програм комбінату.
Виходячи з цих міркувань і усвідомлюючи необхідність технічної модернізації виробництва, правління Інгулецького ГЗК наприкінці березня прийняло рішення винести на загальні збори акціонерів питання про збільшення статутного фонду. Згідно з чинним законодавством про таке рішення було повідомлено головного власника комбінату — державу в особі ДАК «Укррудпром», Фонд держмайна України, Мінпромполітики, Дніпропетровську облдержадміністрацію. 28 березня наглядова рада цього державного холдингу підтримала ініціативу правління ІнГЗК про проведення додаткової емісії на третину від статутного фонду та видала доручення уповноваженій особі на участь в загальних зборах акціонерів.
10 квітня під час проведення загальних зборів збільшення статутного фонду підтримали 98,5 відсотка акціонерів ВАТ «Інгулецький ГЗК», міськдержадміністрацією Кривого Рогу було внесено зміни до установчих документів ГЗК, і відповідні документи з реєстрації додаткової емісії було направлено в Державну комісію з цінних паперів і регулювання фондового ринку. Однак це спричинило хвилю невдоволення у Фонді державного майна України, а рішення загальних зборів акціонерів було названо таким, що шкодить державним інтересам України.
До справи долучились і правоохоронні органи. Генеральна прокуратура подала позов на захист інтересів Кабінету Міністрів до Київського господарського суду з проханням визнати проведення додаткової емісії недійсним. 29 травня Господарський суд прийняв рішення згідно з яким визнано недійсним рішення дирекції ІнГЗК про проведення додаткової емісії, рішення наглядової ради ДАК «Укррудпром» про дозвіл на її проведення, а також рішення загальних зборів акціонерів.
Це зумовило щонайменше нерозуміння в керівництва комбінату. По-перше, господарський суд фактично відмінив абсолютно легітимні збори акціонерів підприємства і рішення, що майже стовідсотково було підтримано власниками ІнГЗК. По-друге, незрозуміла позиція держави, що володіє контрольним пакетом акцій підприємства. Виникла абсурдна ситуація, коли однією рукою в особі ДАК «Укррудпром», Фонду держмайна України, Мінпромполітики та Дніпропетровської облжержаміністрації держава підтримала додаткову емісію, а другою — за поданням Генпрокуратури — почала оспорювати її в судовому порядку.
Завдяки судовим перепонам програма технічної модернізації комбінату через брак коштів була зупинена. За словами керівництва ІнГЗК, якщо у найближчому майбутньому питання про проведення додаткової емісії не буде вирішено, найбільший вітчизняний гірничо-збагачувальний комбінат може припинити свою виробничу діяльність. У цій ситуації трудовий колектив Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату звернувся до Президента України Л. Кучми з проханням захистити його інтереси. А керівництво ІнГЗК — з апеляційним поданням на рішення Київського господарського суду, що відмінив результати зборів акціонерів від 10 квітня.
Натомість представники Фонду держмайна вважають, що внаслідок проведення додаткової емісії частка держави в статутному фонді ВАТ «ІнГЗК» зменшиться з 50 відсотків до 37. Проте хто забороняє державі, як головному власникові комбінату, викупити частину акцій додаткової емісії, а заодно й посприяти фінансовому оздоровленню роботи гірничо-збагачувального комбінату? Інша справа, що коштів на це в держбюджеті не передбачено і доводиться через суд відміняти рішення, за яке нещодавно ті самі представники держави голосували.
Є у факті блокування додаткової емісії на Інгулецькому ГЗК ще один момент. Незабаром може розпочатися приватизація підприємств, значні пакети акцій яких перебувають у статутному фонді ДАК «Укррудпром». ІнГЗК, з огляду на своє стратегічне значення, без сумніву, є одним з найбільш ласих шматків державного холдингу. Отримати його не проти кожна вітчизняна фінансово-промислова група, що має інтереси в металургії. Приватні акціонери ГЗК до жодної з них (і це підтверджено Антимонопольним комітетом України) не мають ніякого стосунку. Тому збутова і виробнича політика підприємства визначається з урахуванням економічної доцільності, а не вузькокорпоративних інтересів. То кого не влаштовує незалежний постачальник руди?
